розсипано багато зернят...
switlachok — 29/06/2009 - 22:54
Ох... Шось так тут усього багато...
Якось, знаєш, непоєднувані образи в одному творі. Як на мене:)
Метафори Твої чудові як завжди (чого вартує хоча б одна 4 строфа!), але...
То такий твір-мікс. Мені щось не дуже сприймається таке. Тут: "Й ти являлась мені Венерою Боттічеллі..." Там уже зовсім інші критерії і епоха:
"Ти ж принцеса, і правиш вродливими вільними ельфами." Намішав докупи і Орбіт, і Арагорна, і Петрарку, і Врубеля... А ще фрески і той капустянка... Аж голова обертом! Може, так і треба?
Крім того якось банально. Я дуже люблю лірику. Дуже! Але такі фрази, як "Я його берегтиму завжди й перед сном цілуватиму,
наче руки і ніжки твої..." мене вбивають. Такі сталі конструкції: цілувати ручки-ніжки знижують ЕСТЕТИКУ. Навіть літературознавці радять авторам не вживати затертих формул. І також... хіба почуття найвдаліше передаються цілуванням кінцівок коханого обєкта? :-)
Сама по собі метафора з хобітом - клас!
А про репетицію розбиття серця дуже зворушує... Справді.
Не ображайся. Для того й Друзі, щоби чіплятися до дрібниць:-))) Жартую. Основне, щоб Тобі подобалось. Як автору. Але могло б вийти з цього якнайменше два вірші.
І назва зовсім-зовсім невідповідна. Естетика? Чого?
Як схочеш щось відповісти, то відписуй тут в коменті або телефонуй, пиши і т.д.
:-)
- Ввійдіть, щоб залишити коментар
- Подивитись предмет рецензії.