Я, мов в чарах, знедолений тобою до болю,
Я не здатен вже щиро радіти,
Затуляю скроні від страху рукою,
Падаю вниз та не можу летіти.
Ти вбиваєш мене не швидко, по волі,
Ти богинею будеш, але не для мене,
Я віддам тобі все, що захочеш, та хочеш ти крові,
Ми так схожі, як дитина та її неня.
Київ
10 жовтня 2008
23 квітня 2009
Кількість рецензій: 6
Середня оцінка: 6.83