З давніх часів однією із найвагоміших сфер життєдіяльності людини було виготовлення речей. Своїми руками, спрямованістю своєї думки людина виокремлює один фрагмент реальності, вилучає його із числа неживих елементів космосу, перетворюючи в річ. Те, що вчора було частинкою природи, те, що вчора було маленьким елементом нерухомого космічного ладу, раптом відлучилося від свого середовища і стало чимось принципово новим, отримало нове буття.
Чим довше триває еволюція, тим більше фрагментів нерухомого космічного ладу вилучаються, перетворюючись у речі. Чим далі, тим більше наш світ стає обжитим, заселеним, зміненим. Але коли якась частина космосу отримує своє власне буття, перетворюючись у річ, вона виходить з-під контролю людини. Відтепер людина залежить від виготовлених нею предметів, їх постійна нестача нерідко призводить навіть до того, що люди ладні віддати своє життя за річ.
Навіть сучасна людина усі свої помисли спрямовує на те, щоб заволодіти новою моделлю телефону, чи будь-яким іншим непотребом – усталена система невтомно насаджує нам ілюзорні потреби в речах, яких ми насправді не потребуємо – все це для того, щоб змусити нас працювати, тобто продавати за гроші частину, дуже вагому частину, свого земного шляху. Відтак, людина перетворюється у додаток до речі, у засіб розкриття функцій речі.
За легендою, Бог сотворив людину і надав їй свободу вибору, а коли людина почала бунтувати, вигнав її із Едему. Людина ж творить речі, надаючи їм свободу функціонування, речі бунтують, перетворюючи людей у своїх рабів, але вигнати їх немає куди, бо ми з ними живемо в одному космосі. Тому людині залишається лише обслуговувати речі, служити їм.
На щастя, є інший бік медалі. Оскільки людина – це засіб розкриття поліфункціональності речей, то без неї речі знову перетворяться у нерухому безглзду ланку космосу. Без людини речі втратять логіку, бо логіка – атрибут людини. Річ і людина потрібні одне одному. Може просто варто поставити питання так – хто є суб’єктом, а хто об’єктом? Чи речі належать нам, чи ми речам? Чи ми вибираємо речі, чи речі вибирають нас? Зрештою, все це не так важливо. Бо людина надто нещасна і безпомічна без речей, а речі принципово абсурдні без людини. На цьому і тримається рівновага в світі.