Між гіллячками саду заплутався,
обличчя ніжне подряпав
і одіж тоненьку порвав-продірявив
уповні Місяць.

Мій маленький, отож відпустили
без догляду, а воно собі котиться, -
світоньку милий! - а Яблуні сядуть та
руки розвісять...

А Свахи-Хмарини полощуть, забудьки, прозорі сорочки,
Вітри щось пелехають -
здалека чути, та
язики чешуть,
а як до одвіту, то
- Ми ж так гляділи! -
брешуть!..

Copyright ©Тамара Ганенко