Якось у центрі Києва, у маленькій кімнаті, десь у великому будинку, жив старий-старий дід. Жив він десь на Подолі, недалеко від центру, та життя проходило повз нього, бо він майже не виходив на вулицю. Колись давно у нього була жінка, та то було так давно, що він вже й не пам’ятає, що з нею сталося та куди вона ділася. Дід цей був старий та сухий, з лисою головою та довгою бородою. Борода в нього була білого кольору, як сніг або манна каша. Звати його було Кашкет. Якщо ви подумали, що за тупе ім’я - Кашкет, то я вас розумію та так його дійсно звали. Кашкет дуже страждав через те, що він лисий. Трагедія його життя була у тому, що він лисий, тому він не міг вийти на вулицю. Виходив він тільки за хлібом т картоплею, й тоді одягав на голову окуляри, щоб не було видно лисину. От так і жив останні двадцять років Кашкет. Та одного разу він вирішив, що досить вже йому сидіти вдома і він підстриг бороду. Того ж вечора він взяв та приклеїв «моментом» волосся з бороди до голови. Приклеїв він його косо-криво, та то не є важливо, головне, коли він дивився у дзеркало, то бачив довге, сиве волосся, яке, мабуть, буде розвиватися на вітру. Кашкет так зрадів, що почав себе бранити, чому це він не здогадався про це раніше. Та ось він набрався хоробрості та й вийшов на вулицю вже без окулярів на лисині. Він гордо підняв голову, випрямився, розплющив широко очі та пішов вулицями столиці. Виглядав він так молодо, що всі дивилися та дивувалися діду. А сам дід подумав, що, мабуть, йому почудилося, та він й зовсім не дід, а молодий чоловік і вирішив одружитися. Знайшов собі лялю, молоду дівчину з політєху, з комплексом Електри, очарував її та й вирішив зіграти весілля. Кашкет знайшов собі роботу десь на фірмі, став заробляти гроші, і ось був призначений день весілля. Кашкет вирішив відсвяткувати цю подію на Дніпрі, на пароплаві. Він чомусь не передбачив шаленого вітру, тому, після того, як він поцьомався з молодою дружиною, з його голови з’їхало його сиве волосся, клей почав відлипати, дідуган це відчув та не довго думаючи, стрибнув з пароплаву у воду, бо йому було краще втопитися, ніж осоромитися перед всіма. Ось так він і помер. Про це ще писали в газетах. Дівчину цю забрали у шоубіз, бо вона вже мала гарний піар, а про її чоловіка-діда писали, нібито його забрало чудовисько з Дніпра. Ось така історія.
Кількість рецензій: 3
Середня оцінка: 7.00
Про автора
Ім'я
Марта
Місце проживання
Київ