Ми розвіяні вітром,
розтрощені часом,
небо наш дах і земля дім,
одвічне житло, до і після
наших мандрів,
щоденних турбот і безтурботних
днів, яких так мало,
просіює сито пісок буденності,
в пустелі буття наметений
вітрами із Всесвіту.
Кількість рецензій: 1
Середня оцінка: 9.00