... А її пальчики були солоні - на дотик при поцілунку руки, на уявний дотик, терпкі від суму в його душі... щось такого... не знаю, бо це - фантазія...
Там ’острожно’, не ’осторожно’.
Я люблю цей вірш, і чомусь вся моя білоцерківська літературна братія його любила...
Дякую.
Тамара Ганенко