Збірка: Весняні примхи
Ти – сон, фантазія, лиш мить.
Ти – мрія, дотик самоти.
Твій голос в серці все шумить.
Куди піти? Кого знайти?
А я втечу! Втечу у ніч!
І світ очей моїх вкраду.
Не клич мене, прошу, не клич.
Втечу, піду, дозволь піду…
Чомусь лечу все вниз і вниз,
І дно чорніє десь позаду.
Можливо, я лечу увись?
Чи знов біжу на свою страту?
Ти чуєш, сон, моя лиш мить,
Душа моя, життя єдине.
Дозволь мені тебе любить.
Нехай тебе цей день зустріне.
Давай зіткнемось лоб у лоб.
Давай вже долі посміхнемось.
Кричу собі законне: "Стоп!"
Ну ось, тепер не розминемось.
Кількість рецензій: 4
Середня оцінка: 7.00