До твоїх очей…
Марко Вишневецький — 12/02/2009 - 17:12
Кохана, твоїх очей океани,
Мене приводять до тями.
І зігрівають в темні ночі,
Твої бездонні очі.
І погляд твій, він завжди милий
Такий солодкий та вразливий.
Тендітні руки твої ніжні,
Вони для мене дуже рідні.
А голос, голос твій казковий,
Як добре він мені знайомий.
І кароокий сум чудний,
Як я хотів би бути твій.
В хвилини радості і горя,
Твоя усмішка завжди моя.
А може ти мене не любиш?
І цим моє ти серце губиш.
А може ти мені подзвониш?
І пута в серці цим розломиш?
Не поспішай, залишся ще, не йди
Мені «Прощай!»,- ти не кажи
Я сам в усьому винен, знаю!
В своїй душі давно блукаю.
Мені без тебе тільки мука,
А серце знову бистро стука.
Та байдуже мені чи ти кохаєш!
Чи про мою любов ти знаєш!
Але без болі, без сльози
Мою журбу ти поясни.
А плакати тепер не буду,
Можливо, я тебе й забуду...
Та серце спокій не знайде,
Постійно буде бачити тебе...