Оцінка: 10/10
Герой на межі духовного краху витрачає останні сили на безпорадні намагання позбутись тягару реальності хоча розуміє, що далі буде ще важче, а фінальне коло в цьому марафоні просто відсутнє апріорі. Генії самообману тріумфують!!! Хвала життєствердній поезії!!!
- Ввійдіть, щоб залишити коментар
- Подивитись предмет рецензії.
не звихнутися з кіл реальності
Tamara — 2/12/2008 - 23:53Не позбутись тягару реальності, а втримати себе в руках, тобто якраз не звихнутися з кіл тієї ж реальності :) Боротьба з собою - дико тяжка річ, а куди дінешся?.. І не самообман :), а надія, що промінець однак блисне (саме так, полосами, життя й іде, чи не так?)
У фатуму одне бездонне око
CHUCK — 9/12/2008 - 15:23Не позбутись тягару реальності, а втримати себе в руках
От так от думати старався
І я - колись юнак душею
Допоки ледь не...
Під долі тягарем своєї
(вибачте, дуже злободенно для мене)
Боротьба романтика - це вічна битва з "лишньою вагою"
Боротьба ж стоїка - це війна з її смертоносним дефіцитом
vivus vidensque pereo