Поетизм загостреного скла –
Поетизм гарячих крапель крові.
Суїцид – як скибки буряка...
Ніж рубає часу плин поволі.

Вся історія – у мене у руці,
В п’яльці недовипитих алюзій,
Піднімається, як пар вночі
По блискучій придорожній смузі.

Тать сердець – і дихаєш не в такт
Маршу для чужого свята.
Ґрати ангажованих гуляк.
Ґрати у зачиненій палаті.

Вітаїзм в бокалі плюскотить,
Мов сльоза в бензиновій калюжі –
Неважливо, як вагон метро
Колії із дня на день паплюжить.

Сонце все програло в твіст! Вже все...
Навіть хмару сірого безумства.
Під очей презирливий ваш свист
Я ховаюсь між одвірками молюска.

Я вдихаю ваш угар спокус –
З часткою важкого виховання.
На щоці розпеченим дротом
Я малюю хрест і сподівання...