Берегиня вічності
Аніта — 6/11/2008 - 21:12
Збірка: Вірші
Вона-звела мене на ноги,
Вона-навчила перших слів,
Вона-неспала безліч днів.
Все ненька рідна, їй клонюся,
За тебе рідна я молюся.
Моя матуся, ніжна й мила,
Єдина ти, блаженна коїш дива,
Без твої ласки не стала б жить людина.
Благословенна тая днина,
Коли в дитини матір є!
Ти вічна! Ти єдина! Ти святиня!
Ти людства вірна Берегиня.
Матусе рідна, ти пробач наші провини.
Ми вирушаєм часто у дорогу, і не дійшовши середини-
Повертаєм. І хто прийме вже як не матір?
Зраджує друг, коханий покидає,
І тільки матір рідна не залишить,
Тільки вона тобі поспівчуває.
Та шкода, ми нехтуємо частенько
Матусиною працею, словами,
За все відплачуємо лише каяттями
Та каятись буває пізно….
Прости ж матусе ти зарання,
Пробач за все –ми ненавмисне.
Тебе ми любим, та часто залишаємось
Вже вирісши дітьми,
Ти все прости…