Данте б плакав...
CHUCK — 3/11/2008 - 16:17
...Від радості звичайно)))
Мандруючи зі Сковородою і його "Робіном" шляхами морального "випрямлення" головного героя я: замочив ноги біля русалчиного озера , ледь не потрапив "з головою" у трясовину, вляпався у "сфінксового млинця" на полі... і лише отримавши по голові здоровенною дулею, підло запущеною в мене з сусіднього городу я втямив, що головний герой переживає не "духовну клінічну смерть", як здається, а важку форму Delirium tremens))))
Просто в періоди творчого занепаду наші письменники швидше заходять в запої ніж пхають "в серце ніж". Звичайно, зважаючи на виховний аспект твору цей, дещо, я б сказав, "академічний" підхід до втілення ідеї є доречним... але, як на мене надто заморалізованим... Висвітлення теми надміру контрастне (ось це біле, тут чорне, а тут сіре). Ілюстрації ну дуже вже кольорові і підписані великими буквами... як в букварі... Все ж ідея втілена цікаво і досить послідовно, як для оповідання. Єдине, що хотілося б - це щоб в кінці головний герой не так "квадратно" брався за зміну свого іміджу))))) ... здається він так нічого і не зрозумів)))
PS Класне ти покарання вибрав собі - проводити нездарам екскурсії по пеклу)))))) Якщо ще й брати за це гроші то можна добряче розбагатіти (адже від клієнтів відбою не буде))))))))... ну і купити собі тепле місце десь в раю, коло Лесі скажімо... на посаді "того, що знає")))))))))
- Ввійдіть, щоб залишити коментар
- Подивитись предмет рецензії.
...
Ihor Zubrytskyi — 3/11/2008 - 18:23Завершення при нагоді розширю, це в мене вже поширена проблема - змазані закінчення:(
Ну а від посади "того що знає" не відмовився б:)
888
CHUCK — 3/11/2008 - 18:45В тебе обовязково вийде)))) Класний твір
...
Ihor Zubrytskyi — 5/11/2008 - 17:17Я розширив завершення, але не знаю чи воно тепер не звучить надто моралізаторським? А ще я змінив Франка на декого іншого, мене цікавить твоя думка стосовно заміни (бо Catya мене переконала, що у Франка є вдосталь позитивних і сильних творів, які переважують негатив).
Кінець діло хвалить (але це не той випадок)
CHUCK — 5/11/2008 - 23:01Новим закінченням ти спробував реанімувати мертвонароджену ідею твору але три дні вже пройшло,
а вона не воскресла...
Ігор, буду відвертим, з самого початку ідеї твору я не побачив, вірніше вона не логічна. Тому думаю я справедливо відмовляюсь приймати за неї твої пояснення пост-фактум про те, що трагічне в своїй тематиці використовують нездари щоб полегшити собі роботу... це нонсенс! Від того, що ти почнеш писати трагічні твори ти краще писати не станеш. І все ж я не розумію, що ти придаєш в творі анафемі: бездарність? (благо від неї сьогодні вже дерева не терплять)))) Чи "трагічне" в мистецтві?? Що має зрозуміти головний герой?Те, що слід добре писати, чи те, що слід писати "добре"??? Відсутність оригінальності і трагізм в тематиці це, як кажуть в Одесі, "две большие разницы!". Якщо він має зрозуміти те, що слід добре писати? То чого філософ його водить по пеклу письменників? Чого стахАє того нездару морально зіпсованими (на твою думку) геніями трагедії? Типу он дивись!!! Будеш писати сумно - божевільна сифілітичка тобі піську відкусить!!! Адже проблема сумного поета не в тому що він займався саме сумною писаниною, а в тому, що він просто "займався писаниною"! Тобто був бездариним, не зміг відкрити в собі талант. Чого б це мудрому Сковороді, філософу навчати його моральним цінностям і пріорітетам, коли його проблема набагато прозаїчніша - він графоман та ще й найгірший (до-речі непогана тема для трагедії))). Як вже висловлювались попередні рецензенти і сам ти прекрасно розумієш не важливою є емоція, яку ти намагаєшся передати в творі, важливо - чи не соромно тобі за це. Підсумок такий: суть твору, його ідея губиться на фоні грандіозних, епічних образів. Подекуди ці гулівери, кидають на неї свої величні тіні і змушують читача повірити в те, що вона взагалі відсутня. Відчуття після прочитання таке, ніби вкотре з ранку намагаєшся знайти пояснення черговому "віщому" сну - образи значимі але вкупі їх значення стирається і перетворює твої намагання одне суцільне непорозуміння. Думаю варто переосмислити ідею і переписати твір. Або принаймні додати до нього невеличкий appendix з поясненнями. Хоча, його роль вдало виконує нове закінчення, яке звучить, як пояснювальна записка)))))))
З повагою, твій довічний слуга (чи як там))))))) Chucky.
PS "Новачок" це часом не Захер Мазох? Хоча напевно ні...
...
Ihor Zubrytskyi — 6/11/2008 - 01:11Ой ні, це особа значно прозаїчніша і ще жива:)
А твір, хм, відправляється в шухляду на доопрацювання.
888
CHUCK — 6/11/2008 - 14:32Спробуй висловити свою позицію стосовно трагізму в літературі не так морально; більш чистішим від моралі способом. Над трагічним можна посміятись, поплакати, "підтримати", посварити, але ж не осуджувати... ще й так безоглядно і жорстоко, призиваючи собі за свідків добру половину українських класиків.
PS Дякую за розуміння, сподіваюсь ти простиш мені мій випад...
...
Ihor Zubrytskyi — 11/11/2008 - 17:54Я ось тут подумав стосовно того що саме я хотів висловити оповіданням і ось що вийшло:
Письменники і ті що були в пеклі і ті що в раю писали добре, але ті що в пеклі - писали пригнічуюче, а ті що в раю життєствердно. Тобто і ті і ті писали якісно, але ідейне наповнення творів перших носило негативний характер.
Трагізм я не засуджую, бо вважаю трагічне хорошим шляхом до катарсису. А цей стан очищення дуже позитивний, тож якісний трагізм інколи буває навіть кращим за якісний комізм.
Той натовп що товкся біля пекла це ті люди, які писали неякісно, але не могли з тим змиритися і навіть після смерті прагнули не розвиватися, а якось потрапити хоча б в пекло. Я думаю що в житті ти зустрічав таких, що якщо не йдеться у двері, то лізуть у вікно, комин чи замкову шпарину і це стосується не лише творчості.
Ось щось таке мені сьогодні викристалізувалося в мозку.