А ти все ж житимеш поволі - як хотів, ховатимеш своє обличчя в веснах
В сплетінні ненаселених світів, в пекельних снах чи вже у піднебесних
Не мучитимеш поглядом тепер, сховаєшся й поставиш крапку в долі
А я шукатиму тебе в дощах півсфер, все інше стріте проклинаючи поволі
Я рватимусь в твоє сумне життя, хоча б для того щоб віддати клаптик мрії
Для мене вже не стане вороття, для мене не залишиться надії
Знайду собі будиночок десь там, де окрім тебе не буває перехожих
Я напишу прощальний лист містам, в яких немає ось таких, на тебе схожих
Прощальний погляд для усіх хто б не чекав - я не вертатимусь назад в країну смутку
В світи, куди колись мені писав, і де роками всі слова збирала в жмутки
Я житиму від тебе - тільки крок, і кроком ближче ніж живе з тобою морок
І розлітатимуся в попіл цигарок, та витримаю стійко "мінус сорок"
Всі "мінус сорок" з подиху душі-снігів, всі сорок днів прощення і неволі
І сорок кілометрів берегів, поміж яких осатаніло б`ється море
Кохатиму не дивлячись тепер, що ти так само не забув про ту, що досі
Блукає десь в тіні міських печер, і почорнілі квіти сплять в її волоссі
Вона цвістиме барвами ще рік, а потім стане привидом в сатині
І не пробачить що колись ти мовчки втік, як не повернешся до неї просто нині
Біжи від мене швидше - постріл вверх, як попередження до спроби самогубства
А я блукатиму в безмовних хвилях черг, налякана дощем й людським занудством
Страшними фразами з банального життя, блаженним устроєм і радістю прощання
Любов порівняна із силою тертя, а в диво вкладена брошура з розвінчанням
Так, я хотіла виплисти з глибин, і жадібно ввібрати легкість вітру
Я спрагло дерлася до щонайменших змін, з бажанням зазирнути у палітру
Та ти занадто швидко підеш геть... І я вертатимусь одна в терпке провалля
Ти кажеш мій "Мортель" - повільна смерть, але ми прагнемо богемного фіналу
Під вечір я наважусь на дзвінок - а він завбачливо брехатиме "чекаю!"...
Так, я із ним не втраплю до зірок - до їх відсутності не кваплячись звикаю
Дивися, як знов порину в бруд, як огорне мене дешевим ароматом кави!
Я королева?! А мене хапає спрут... Ти присудив мене йому, тож будь ласкавий...