горда…
ніколи не скажеш "прости".
ти…
може
забула як тиша шепотить.
хочеш…
з памяті стерти,
змити світу тло -
всього,
того, що з нами
тоді не було...

вчора
чи може рік назад чи вік
вітер
торкався до твоїх солоних вій,
витер
подихом теплим і відніс,
потім
втопив росу з твоїх очей
у морі сліз.

горда...
погляд ховаєш і мовчиш -
чи
знову приходять звуки
минулих тиш
нащо
самій тікати в їх полон,
краще
вернути те,
що з нами було...