Моє кохання на межі,
На зриві, на екваторі,
А ти – залізом вся бряжчиш
Та слухаєш [AMATORY]!
Мов колія – мій шлях туди,
Алеями незнаними,
А ти... смієшся у метро
Над дивними коханими!
І кожен потяг – це мій шанс
Устигти на побачення,
А тебе – це лише вагон,
Нічого за побачене..!
Пружини, цвяхи – механізм,
Мого настрою й музики,
А в тебе є цвяхи в ремні
І є життя ілюзія...
Ці очі! Мов вугілля блиск...
Ці голки, мов пролужені,
А я несусь крізь них в вогні,
Всі шляхи надолужені.
Мене нема, де завжди ти,
Та й там тебе немає.
Нехай я сфінкс, а він, о так!
В собі секрет ховає.
І мов багаття запали
ці диски, що неживі.
Пустий кумір із променів,
Що ви на них божили...
А пелена, немов зело!
Мене не відпускає...
Те, що в минулому було,
В мені не вицвітає...
А чорні очі, вороння!
Питають і питали,
А, мов сфінкс, до них мовчу,
Захоплена запалом...
Кількість рецензій: 1
Середня оцінка: 7.00