світанкова дівчинка
Любасик — 18/06/2008 - 20:57
Я світанкова дівчинка лісів,
Я роджена землею на світані.
Мене кохають сім зелен-борів,
Освідчувались і вітри в коханні.
Пеньочки молоді торкались моїх стегон,
Ожинні гілочки в волосся уп’ялись.
Така прекрасна мить – кричить кохання громом.
Незнати звідкіля краплі дощу взялись.
Цілують моє тіло, вмивають очі сонні.
Струя дощу по тілі, мов батіг...
Ці дивні хмари все ж були пророчі.
Ліс був ніжніший, ти любить не вмів.
Тепер нащо мені твоє кохання?
Я вільна, мов ріка.
Я ДІВЧИНА СВІТАННЯ!