Коли пройду я під твоїм вікном
Та знову світло в ньому я побачу,
І стане боляче тоді мені,
Бо вже тебе я більше не побачу
Не зможу бачить блиск твоїх очей,
Не подаруєш посмішку свою чарівну,
Без тебе серце крається моє,
Без тебе падаю у темну прірву.
Там сонце не світитиме мені,
І не погляну я у твої ніжні очі,
І не прийдеш до мене ти у сні,
Як ти приходила колись щоночі.
Я падаю туди, де лиш самотність і пітьма,
А ти ідеш по сонячній, долині,
Прошу тебе: візьми мене з собою ти,
Й прости мені усе у чому винний!
Бо так тебе я хочу обійнять,
Й вуста твої солодкі цілувати,
Так хочу кожен день свого життя
Тобі моя кохана дарувати!
Знов ніжно твою руку в свою руку взять,
І знов побачить посмішку твою чарівну,
Лише з тобою я немов лечу у небеса,
Без тебе ж падаю я в темну прірву.