Коли я у вікно твоє постукав
Й тебе благав я: відчини!
Мені тоді ти відчинить не захотіла,
А холодно сказала лиш: іди!
Коли хотів тебе теплом своїм зігріти,
Й віддати серце своє лиш тобі,
Й тоді мене ти знову відштовхнула
І знов мені сказала лиш: іди!
Коли лежавши біля ніг твоїх
Я був вже майже мертвий,
Й благав тебе: мене прости!
Простить мене ти знов не захотіла
І знов сказала: звідси ти іди!
Та все одно лише тебе кохаю,
Й живу я тим що в нас колись було,
І далі мрію, вірю, й сподіваюсь
Я повернуть тебе й усе твоє тепло!