це ти - така чиста, тендітна й нескорена ти,
повітряна, тепла і наче несправжня.
як ти позирають у небо домашні коти -
так зверхньо, спокійно і майже безстрашно.
лоскоче мій зір невибагливість рухів і форм,
що ними жонглюєш завжди ненароком -
то справжність кипить і бунтує, то ніжності шторм,
ніким ще не знічені сором і спокій.
твоїми вустами співають небесні птахи,
привласнити тебе - було би блюзнірством...
та бажаним є такий намір безмірно лихий -
поетам від пташок милішим є свинство.