Чому життя таке складне?....
Lina — 15/04/2010 - 16:06
Збірка: Лірика душі моєї
Чому життя таке складне,
Чому все так стається?
Буття все сіре та сумне,
Все прірвою здається.
Не знаю я, як жити так
У мороку хмільному,
Літати, мов розбитий птах,
У всесвіті чужому.
Нема де дітися мені,
Нема мені спокою,
Всі дні сумні, німі й пусті,
Всі пройняті журбою.
Мине життя і все пройде
Із ним, як дощ у землю.
(Продовжити)
На душу впало щось сумне,
Що закриває в скелю.
Журба і гнів, мов два крила,
Обоє поріднились,
І я стою, мов нежива,
І всі думки спинились
На думці тій, що буде там
В безодні сизокрилій,
Чи буду жить своїм життям,
Чи сумом, як і нині.
Не бачу сенсу я буття,
Не бачу шлях до раю,
Не бачу сяєва життя,
Я бачу, що згораю...
Ще тільки мить і все пройде,
Й сліди зітруться з ґрунту,
Сліди, які стоптала я
За шляхом порятунку.
Минають дні і все мине,
І час йде без оглядки,
Назад немає вороття,
А в мене в серці згадки...
Твій образ ніжний я завжди
В уяві своїй бачу.
Прошу, прости мене, прости!
Хоч серце гірко плаче...
Я вже не та, коханий мій,
Яка була раніше...
Ти добре знаєш образ мій,
Але душа вже інша.
Спустошились мої думки,
Сполохались надії,
Намент єдиний залиши
Кусочки наших мрій... і...
Я буду ніжно берегти
Всі згадані уривки.
Прощай, мій любий, назавжди...
Прости, прощай навіки..!
Вже час настав, пробив годинник,
Всі роки туги й самоти.
Один удар – дзвенить будильник –
Це знак страшенної біди...
Кінець життя, спинилась кров
У жилах мого тіла,
Та рада я: прийшов момент,
Якого я й хотіла...