Втрачена
Юлія Колесник — 19/03/2010 - 17:40
Вино червоне... келих спорожнів........
І пляшка дзвінко котиться додолу.
Вино червоне.... Скільки гаю днів.....
І знову простягаю руку кволу.
Беру портрет, у рамці на столі,
Обводжу контури.... неголене обличчя...
Уже не діти, а в душі малі,
І кров по венах швидше, швидше....
Думки тверезі безсоромно сплять
І збочення крадуться в мою душу.
Кількість коханців час вже обнулять,
Спочатку починати знову мушу.
Якби не посмішка, не твої очі...
Не ліжко, тіло, жар твоїх долонь...
Якби тверезість у осінні ночі,
Щоб загасити пристрасті вогонь.
Не розумію:втратила чи маю?
Чи маєш ти, а я лише мовчу?
Ні, не любов то, я вже не кохаю,
Хоча на вухо цю брехню шепчу.
Розчарувалась...Досить! Я не лялька!
І не прикраса до твого авто.
Я не потрібна, зайва в слові калька.
Я не потрібна. Втрачена. Ніхто.