ВІТРЯКИ
Oksana Radushinska — 19/03/2010 - 13:32
Мої вітряки ще не ломані і не подолані,
Мій меч дерев`яний і крові не пив ще канчук.
Старі королі кропив`яні, з рук часу годовані,
Бояться людей і, жалкі, не даються до рук.
Я рівня із ними… Сорочка на душу – вся листяна,
А лати – поверх.
…Поєдинку початок сурмлять…
Між небом й землею забралом зіщулилась тиснява,
І ворон чекає поборене серце клювать.
Я впала? Стою? Я здалася на милість чи збулася?
По літерах митей читаю цей день без пуття.
…Старі королі кропив`яні про косу забулися
І все в межиріччі вітрів коронують життя.