Егоїстичному тобі
RinA — 27/02/2010 - 03:53
Скажи собі, збреши, що ти невсилах.
Або навпомацки берись за ніж,
Я стільки літ... я стільки літ любила,
А ти любив? Чи ти любити міг?
Скажи мені, скажи тепер одверто,
Коли пройшло все ніби й не було,
Чому скаженні місяці не вмерли?
Чи всім так память снігом замело?
На вечір сам повернишся, я знаю.
Але не варто знову щось брехать.
Я монотонно білими руками
Всі витру сльози десь під сто карат.
Я не скажу, що ти у чомусь винен,
І поверну тобі усе добро.
Я так люблю, як ти наполовину.
І не важливо, що колись було.
Сажи мені, збреши, що помилився,
Що жодну з них ти більше не кохав,
Що в кожній бачив рис моїх обличчя.
І всіх моїм імям ти називав.
Мовчатиму, бо знаю правду й годі.
Сам обираєш і вина на двох.
Я підписалась під такій угоді,
Картатиму себе – пробачить Бог.
Любов не ділиться і не поділить небо
І місця мало щоб прожити без...
Скажи, забути скільки часу треба?
І зваж все точно... навіть без терез.