ВОДИ-ЗРАДИ
Lana — 30/01/2010 - 22:56
Щемно стікають води торішнього снігу печалями
По темним проталинам згірклої памяті,
Крізь пальці дні, як вода, кажуть- треба вмиватись талою,
Усі посудини порцелянові нею вже зайняті.
Я завтра удосвіта вмиюсь весняною радістю,
Тою, ну пам"ятаєш, що веселково світилась,
А потім була убита чиєюсь таємною заздрістю,
Казали ж ,- не можна нікому так щиро хвалитись.
Сьогодні я вмилась нашими здійсненими мріями
І знову полинула в час, що спинився на мить,
А за вікном- зима малювала білим по-білому,
Ти знав, що, мабуть, недарма ворон чорний на гілці сидить.
Добраніч...Тобі тихо і так таємничо мовила,
Пішла, витирати із памяті дні, що стікали водою-зрадою,
Згадала той зречення день, мабуть, нами замовлений,
Нехай він залишиться чистим і більше не буде завадою.