Із здивуванням я гляділа -
мала людина
в куточку сцени,
як вона у змозі
відтворювати звуки?
Замість кисня
всі слухачі у залі їх вбирали.
Вдихали їх на повнії легені
і видихали почуття погані.
В душі залишили рубці на ранах
чудові звуки життєдайні.
В струнах укрилось стільки туги.
Він відкривав її смичком.
І слід душевної напруги -
блискучі очі під чолом.
І серця в залі в такт,
одним ударом,
до скрипки струн
і серця скрипаля.