Я слухать звик – не говорити
Avi — 24/01/2010 - 00:47
Збірка: Депресивні тони
Я слухать звик – не говорити.
У кожнім слові не знайдеш
Того, що хочеш пережити.
Це правда? Ні... Ну, так... Авжеж...
Я й сам не знаю... Все, що було
До цих пір сказано, пішло
По вітру, загуло, минуло,
І не згада про це ніхто,
Лиш той, кому душа боліла
У певну мить від моїх слів.
Мабуть, природа так звеліла –
Відбитися від берегів
Свідомості і дати волю
Рукам назустріч течії.
Це боротьба із вічним болем,
Дороговказ на цій землі,
Бо вічно битись і поразку
У першім раунді приймать –
Це не по-нашому! Не в казці
Ми народились, (...) вашу мать!
Шукати вихід треба знову,
Він не один. Якщо нема
Фантазії, тоді розмову
Навіть заводити дарма
Про те, що світ такий поганий...
У кожнім слові не знайдеш
Усього, що тобі жадане.
Все пережили? Ні, авжеж...