Засніжених вулиць м'яке мовчання,
Біле сум'яття неба, древ і дахів...
Зірка на небі вечірня, а може ранння
І сподівання морозу й пророцтва волхвів.
Падає ніч акварельною синьою тишею
На місто, що дихає спрагло ялицями,
А в серці ностальгія скребеться мишею
За минулим і до болю знайомими лицями.
Янголи білі, усміхнено в очі вдивляються
І сиплять на вії срібло з небесних скарбниць,
Кажуть у хвилі такі мрії часто збуваються,-
Дивись, між небом й землею немає границь.