Я май же забула твій погляд і сміх,
Зеленії очі, в них неба блакить.
Багато змінилсь за май же пів року,
А я пам’ятаю той присмак у роті..
А я пам’ятаю як гірко було
І як на душі з’являлось тепло,
Коли ти приходив і був наче поруч,
Однак ця омана все знову і знову…
Багато тоді брехала собі…
Я бачила сни…
Тепер не побачу тебе вже ніколи,
Ніколи обличчя не скаже нікому,
Що в сердці живе кохання до тебе,
а посмішка це видасть напевно,
а очі все ж вкриті сльозами жалоби,
в них погялд застиглий,печатка тривоги,
багато тоді брехала собі…
я бачила сни….
Я все памятаю,той день на ЮА,
Самотність твою,в навушках гра,
Заглибний в себе і погляд важкий
Навпроти спіймала його я тоді,
А потім пішов весь каверз в житті,
І мотлох все той же в моїй голові..
Багато віршів присвятила тобі,
Багато тоді брехала собі…
я бачила сни…
тебе я ніколи вже не забуду,
бо перше кохання є незабутнім,
нехай я його провела в самоті,
однак це щасливі для мене є дні,
на згадку залишу щоденник й пісні,
залишу вірші і фото твої…
усе я складу в маленкьку шухляду,
яку я тримаю десь у душі
із підписом: «Це належить тобі»
туди ж покладу брехню й свої сни….
Про автора
Ім'я
Гоца