Маски Івана Федоровича
Мисько — 2/10/2009 - 08:52
Іван Федорович любив збирати маски. Та не будь-які, а лише ті, що мали на собі застиглий вираз радтості, смутку, болю, співчуття та інших емоцій. І хоча в його колекції було багато масок, але улюблених - тільки 23. І куди б він не йшов, часто брав їх з собою. Бо любив розважати веселі компанії, вдягаючи ту чи іншу маску і втручаючись в розмову від її імені.
А ще він любив час від часу переміряти маски перед дзеркалом. Для цього мав у вітальні велике трюмо. І перед тим, як вдягнути маску, зазвичай урочисто мовив сам до себе:"А зараз перед вами, шановні, постане Іван Веселий. А тепер - Іван Розумний. І нарешті - Іван Вселюблячий". Але в ті хвилини нікого не було поруч. Лише самі маски були свідками того дійства. І якби вони могли чути й розуміти, то сприймали б ці слова, як звертання до себе.
Змінюючи маски, Іван Федорович змінювався сам. Він ставав то статним та поважним чоловіком, то згорбленим дідусем, то улестивим слугою, то грізним воїном. Він так захоплювався перевтіленнями, що міг цілий день провести перед дзеркалом, розігруючи міні-спектаклі для невидимої публіки, що завзято аплодувала в його уяві.
Пробігали дні, місяці, роки. Час вихором крутився навколо Івана Федоровича, проносячи повз нього чергову роботу, друзів, проблеми та радості. Маски зносилися, місцями позлазила фарба. Перевтілюватися у славетних воїнів виходило все рідше та рідше, бо все частіше поставав перед дзеркалом згорблений дідусь.
Тепер Івану Федоровичу було гидко бачити своє старе обличчя у дзеркалі. Він не підходив до нього, не вдягнувши чергової маски. Думками він був у вихорі подій, серед знайомих та незнайомих облич. Подумки він змінював зношені маски, розважав публіку. Подумки приймав аплодисменти. Подумки мав шалений успіх. Але телефон його дзвонив все рідше й рідше. А тих, хто хоч інколи згадував про нього, ставало все менше і менше.
А згодом час забрав Івана Федоровича. Старе трюмо викинули на сміття. Лише невеличка купка друзів ще деякий час згадувала його маски.