ВОНА НЕ ЗНАЛА
Анастасия Малецкая — 19/09/2009 - 13:55
Вона не знала, чого хоче вітер,
Чого хоче він, гукаючи,
Коли травень цвіте…
Гукаючи, коли вона не чує,
Бо дощ тарабанить по скроні…
І не хотіла, бо то слова прощання,
Які не відпустиш з полоні,
Бо то майже смерть
Сиві квіти малює…
Вона мовчала, забувши про пісню,
Але лиш мелодія могла відкрити
Закрите завісою серце,
Яку він навіки повісив…
Минули літа – він проснувся,
Згадавши ту милу усмішку,
Та усмішка затулилась
З тих пір, як завіса була…
Згадав ніжні руки, що гріли,
Як свічка вечірня тиха,
А руки ті похололи,
Як туга й метіль замела.