Я чую шепіт тиші,
Мовчання голоси.
І душу шкребуть миші,
Десь ділися коти.
А ніч малює очі
Сіріші за туман.
Ех, ночі, темні ночі,
Сховайте свій наган.
Дощ стукотить у вікна,
Все кличе на шабаш.
Не відьма я, не відьма!
Ну де ж він, місяць-страж?
О, місяцю, син ночі,
Ти бачиш цілий світ.
Знайди ті милі очі,
Залиш до них свій слід.
О, сон – ти цар фантазій,
Заколисай мене.
Я знаю, що ти в змозі,
Нехай ця плоть засне.
Нехай душа полине
По місячних стежках,
Бо серце гине, гине
В реальності руках.
І лиш кохання шепіт
Я донесу до вух.
Набрид вже тиші клекіт,
Щирість
Ihor Zubrytskyi — 13/10/2007 - 09:42
Віддав би всьому світу все, ще не зрозумів науки життя.
Відкритими очима дивишся на світ, плід уяви лелієш.
Чую шепіт зірочок.
Спів дерев тривожить слух,
Навіть голос квіточок
Долина до моїх вух.
Підійду до клена вмить,
Пригорнусь до його рук
І тривога в серці спить,
Закохався в нього дух.
Заплету клен у руках,
В обіймах заховаю.
Впізнаю в його гіллях
Того, кого кохаю.
Повернусь у інший бік,
Відчую його погляд,
Мій вересень
Вітер Ірина — 11/10/2007 - 00:13
Пролетів мій вересень так непомітно
Як в небі той самотній журавель
Усе як завжди, листя, мокрі вікна
Онде вогник палає в хатині,
Там сяйво мигнуло здаля,
То мати пісню співає дитині,
То вона заспокоює немовля.
У пізнюю цю пору
Лежав на ліжку я
І думав яка доля
В житті мене чека.
Життя – марудна штука
Серце сильно б’ється.
Люблю! – в вухах дзвенить.
І пісня з грудей рветься.
У радісну цю мить.
Парад подарунків
Ihor Zubrytskyi — 8/10/2007 - 18:10
Подарувала сьогодні люцерну,
Сказала: «Їж на здоров’я».
Жую і на зупинці мерзну,
Й картаю своє безголов’я.
Подарував сьогодні троянду,
Сказала: «Це не моє».
Розвішав по вікнах гірлянду,
Так наче свято, але не те.
Подарувала сьогодні шкатулку,
Сказала: «Хай буде пуста».
Шукає тепер в ній притулку,
Моя смутная душа.
Дотепність
Ihor Zubrytskyi — 5/10/2007 - 17:31
На кожне слово знайдеш жарт, азарт захоплює.
Весело слова злітають, літають як птахи небом.
Жадібність
Ihor Zubrytskyi — 5/10/2007 - 17:31
Кожну копійку як зіницю ока бережеш, ждеш коли назбираєш,