Дивна казка на добраніч
Консуело — 8/09/2008 - 12:09
Після заходу сонця ти вийдеш на вулицю,
твої очі холодні і безмовні уста.
Тільки небе назустріч тобі нахмуриться
і кивне непривітно самота.
Ти гуляла у Римі іще при патриціях,
розливала на оргіях кров і вино.
Проклинала тебе пресвята інквізиція,
а ти вижила все одно.
Ти ішла крізь віки по знівечених трупах,
кароока Венера із роду Вовків.
Твоє серце безжальне у шрамах і струпах, -
то сліди від кілків.
Вони кажуть, що ти - тільки казка готична...
Вже дітей не лякають твої імена.
Але ти - вічно юна і просто вічна,
повертатимешся у снах.
Мертві думки вимагають воскресіння
Ihor Zubrytskyi — 16/08/2008 - 17:27
Дивлюсь я на них у відображення монітора, а вони мою спину розглядають. Їх багато, а я один і всі їхні автори давно мертві (навіть якщо ще й живі).
На полиці шафи лежать трупи,
дуже багато на кожен стелаж,
Важко пізнати сенс в ряду групи,
тому що вчувається лише епатаж.
Я їх кремую, я їх вбиваю,
Я їх боюсь, і на них стиха молюсь,
Мерці
Ihor Zubrytskyi — 5/08/2008 - 20:44
В гробах мерці скребуть,
вони жаліють за життям,
їм нудно нидіти у глині,
їм нудно віддаватись на поталу хробакам.
Вони хочуть вийти,
подихати свіжим повітрям,
пожити ще трошки,
побути ще трошки.
Колись в їхніх жилах текла кров,
тепер нема тих жил і нема крові,
вони ввійшли в землю,
щоб ніколи не повернутись.
Космічні гуляння після нещасного випадку
Ihor Zubrytskyi — 25/06/2008 - 14:09
Я довіряю душу буревію,
хай вирве із корінням з тіла,
і я секунду лиш помрію...
та мить давно вже пролетіла.
Тож тіло кинуте, лежить,
душа ж літає в висях темних,
і долю мою вже вершить,
той, хто живе в світах непевних.
Згадає хтось, мабуть, колись,
я жив, бажав, страждав, кохав,
Чи мрії хоч якісь збулись?
Цього я так і не узнав.
Не продається
Ihor Zubrytskyi — 7/06/2008 - 23:24
Купив квартиру, батька й матір,
купив знайомих, друзів всіх купив,
купив кохану, заплатив за ніч,
купив все щастя, все що зміг.
Але чогось не те, немає спокою в душі,
а ширше розверзається провалля,
і пустота наповнює і пожирає тіло,
нема чогось, хоча є ніби все.
Купив всіх лікарів, цілителів відомих,
купив всі лікарські рослини,
купив країни й всі родини,
купив, купив, купив, купив…
Але того що треба не знайшов.
Нема валюти для таких товарів,
і врешті решт у пустоту зірвався,
із всім накупленим добром.
Про трагедії часу
Ihor Zubrytskyi — 4/06/2008 - 14:07
Хіба може у зиму холодну,
встояти на морозі квітка?
Ну а дерево на вершині скали?
Хіба може в посуху безбожну,
повноводний струмок текти?
Ну а річка від моря у гори?
Так й не може людина прожить в не свій час,
Коли їй не судилось прожити.
Коли та що є створена для значних починань,
опинилась у храмі безликих.
Фараон
Ihor Zubrytskyi — 23/05/2008 - 20:44
Незрячі очі вперлись у тьму,
губи зсохлися в єдину смугу,
зморшки прорізали тіло і дух,
безліч проклятих затурканих слуг.
На березі Нілу царство його,
народи в покорі, чекають свого,
часу повстати й створити державу,
щоб жити предкам своїм на славу.
Та поки ще час скарабея далеко,
ходи по болоту безбожний лелеко,
Покарання за зло
Ihor Zubrytskyi — 18/05/2008 - 10:09
Розбійник чекав при дорозі на жертву,
Вітер не віяв, давно уже смеркло,
Дерева мовчали, озера всі спали,
Птахи у повітрі чомусь не літали.
Тиша спокійна, на сон дуже клонить,
та спати не можна, ніхто не вборонить,
Човгання ніг зачулось здаля,
Зрозумів бандит – починається гра.
В чеканні час повільно стіка,
Паралельні сни
devor — 12/05/2008 - 21:50
Японська еротична гравюра – три гейші з оголеними ногами плюскаються в ставочку при паперовому будиночку. НА фоні їхній коханець вичікує ворога біля дерева. Чи то дівчата приманка, чи то коханець жертва, та навіть і навпаки –все рівно відчуваєш стукіт копит приземлених, як собаки велетенських кротів з вершниками...
Голоси, що лунають безперервно
Ihor Zubrytskyi — 26/04/2008 - 20:15
В мені живе дві людини,
коли одна спить,
а друга байдикує
тоді найкраще.
Коли ж вони діють одночасно,
тоді я не можу визначити,
хто я, де я,
та й чи взагалі це я.
В мені живе дві людини,
їхні сварки дратують,
значить в мені живе ще хтось,
можливо, в мені – гуртожиток.
Одні поселяються,
інші виселяються,