Точка зору
Mari4ka — 8/05/2009 - 12:53
Минуле відійшло на задній план,
Цей день вже має менше значення,
А вчора все почуте і побачене,
Відчуте й пережите там
Ще було найцікавішим відзначене.
А завтра знову прийде новий день.
І завтра я назву його „сьогодні”.
Сьогодні вже поринули в безодню
Десятки не озвучених пісень,
Згубивши свої погляди холодні.
Так дивно, непомітно плине час –
Сьогодні-завтра-післязавтра-вчора,
Як брижі, що зникають враз на морі,
Як жар, що жеврів пульсом, але згас.
12 листопада 2006 року
Знаєш, змірено обіймами
Всі щасливі почуття,
Бо колись я була звільнена, А тепер в полоні я...
Із розбитим щастя променем
Темним лісом я іду
Поміж світом переломами
Я в твої шляхи бреду.
Розгорни обійми місячно,
Дай у них я утоплюсь,
Дай я стану просто піснею
І у тобі поселюсь.
Так бредеш, куди незнаючи,
І ненавидиш, кохаючи.
24.04.2009
Плаче вітер
Bodo — 10/03/2009 - 17:30
Плаче вітер дощем за вікном.
Й чути стукіт його в моїх скронях.
Ти до мене прийдеш ніжним сном.
А мене чомусь мучить безсоння.
Як злетять, як злетять до небес
Заколисані серцем надії.
Світлий промінь мені принесеш.
Не побачуть його мої мрії.
Й краплі жадібно падали вниз.
І лице закривали долоні.
То не дощ, то сліди моїх сліз,
Що залишились на підвіконні.
Плаче вітер дощем за вікном,
І я плачу з ним в унісон.
Крізь тумани
Пірогова Наталія — 24/12/2008 - 22:55
Як ця довга холодна зима:
Крізь дерева, обвиті туманом,
Снігопадами йду я сама,
Напуваюсь невіданням п’яним.
Вітер серед століть загубив
Всі листи, що писала на північ.
Може, тиша чи втома - хтось вбив
Всі думки, всі бажання чарівні.
Я вдихаю повітря вогке,
Відчуваю печаль і знемогу;
Я лиш мрію про серце, яке
Завжди відає власну дорогу.
У мені – лише втеча від всіх
Тих людей, що не знають про БОГА
до Шекспіра
Ihor Zubrytskyi — 22/09/2008 - 23:32
Сліпець хоч і вогонь розпалить,
Та не побачить прірви стрімкий край,
І шлях для нього видасться за рай,
Й здаватиметься наче щастям марить.
О, старче, долю свою упізнай,
Та зрозумій її лихий каприз,
Тобі дорога зовсім не униз...
Обривів і падінь старанно уникай!
Можливо, час для тебе не настав,
В реінкарнації широкі двері,
Бо не потрібні гімни вже Венері.
Свій час давніше в самоті проспав!
Кохання квіти розцвітають рано,
Та в’януть у нерозумінь тумані.
Бермудський трикутник
Ihor Zubrytskyi — 21/09/2008 - 21:52
Бермудський трикутник – любов,
Кораблі мої затягла у безодню.
І закипає в трюмах шумно кров,
Та це цілком етично і природно.
Схопила хвиля у полон весь екіпаж,
Й перекидати стала мов на крилах.
Ото нежданий і раптовий епатаж,
Неначе в божевільно-милих мріях.
Тож капітане на сторожі будь,
Бо хвиль шляхи до катастроф ведуть.
Й долучишся тоді ти до прикрас,
Що розцятковують підводні храми,
І будеш святкувати разом з нами,
Підводний бал в любові світлий час.
лю (маленькому сонечку)
Stosio Zibert — 7/06/2008 - 15:28
кохання на шматки розірве відстань
з'єднає долі гумовим початком
поставить в паспорті свою печатку
і посміхнеться, наче ненавмисно
розправить крила янгольське створіння
і розстібне всі ґудзики на тілі
продовжить бавитись в своєму стилі
раптово вдарившись у небо синє
зґвалтована струна звучить відкрито
Крізь століття він до нас приблукав
Ihor Zubrytskyi — 31/03/2008 - 20:42
Х.Г.
Строкатий фавн моїх думок воскрес,
підняв з глибин минулого забуте,
він не сприйняв стихійний крок в прогрес,
бо серце його думою закуте.
Віддавна звик до почуттів красивих,
Щоб тіло і душа дзвеніли в такт.
І не сприйняв пісень нових, тужливих –
Не зрозумів їх модерновий смак.
У світі урбанії й компромісів
У світі сповненім брехні і міфів,
Де тяжко дуже є душею не зітліти.
В лісах будинків й втрачених планет,
В яких згниває й розчиняється сонет,
Там Ероса вогонь продовжує палахкотіти.