Проблеми співіснування статей, їхніх взаємин, почуттів та іншого мила здавна турбують і тривожать поетів, прозаїків, графоманів, німфоманів і те де, і те пе, і таке подібне. Як кому, а мені таке читати нудно, а сучасне ще й в різній мірі противно, таке враження ніби копирсаюся в чужій брудній білизні. Можете спитати чого ж я туди заліз… хммм… припустимо, цю білизну викинули з вікна і вона впала на мене, тож хоч не хоч, а доводиться обтріпуватися.

Сучасні українські та й закордонні автори в творах часто перегинають палицю своїх можливостей, вважаючи що є видатними психологами, філософами і знавцями людської істоти, а зазвичай не є ні першим, ні другим, ні третім.

В сучасній українській літературі жанр містики набув широкої популярності і вірогідно, що й надалі викликатиме зацікавлення як у авторів, так і в читачів. У книжці вміщено праці найпопулярніших українських майстрів фантастики (що орієнтуються одночасно і на російський ринок): Олді, Дяченки, Васильєв, Зорич, Дашкова, Бессонова та інші.

Ці автори-фантасти переконані, що і в нашому буденно реальному житті існує частинка містики, тож через свої твори вони пробували роздмухати цю іскру, піднявши цілком реальні думки і проблеми, що близькі багатьом читачам.

Книжка вміщує невеликі повчальні оповідки з окремим елементом – мораллю. Форма подачі чимось нагадує байки Сковороди, коли спершу розповідалася фабула, а далі подавалася мораль.

Не всі розповіді звісно на одному рівні, вони ніби створені для різних типів читачів, але є загалом вдалі для будь-кого, це такі як: «На долині», «Скорпіон», «Червона парасоля» та «Назовні і всередині».

Деякі оповідки мають яскраво виражене християнське забарвлення, інші як приклад приводять адептів інших релігій (суфіїв, буддистських монахів і т. д.), ще інші просто релігійно нейтральними образами несуть корисну моральну інформацію.

Герої твору прописані колоритно і яскраво, їхні образи з легкістю виринають в свідомості, але сама сюжетна лінія виглядає доволі штучною, а де-не-де вживані фраземи колють очі, при тому складається враження що авторка недолюблює Богдана Бенюка, а то надто часто з нього підсмішковується.

Задоволення від прочитання виглядає примарним. В першій частині книжки, головні герої мруть, як мухи; також це швидше антигерої, ніж герої. Лише одна коллі Доллі (більшість персонажів книжки це або тварини або всілякі тварюки, та й люди якісь мутовані) заслуговує на повагу й симпатію, а всі інші «герої» сповнені негативних рис, комплексів, страхів та й узагалі часто є останніми паскудниками й боягузами.

Дане видання переважно розраховане на туристів, хоча на палітурці й визначається як подарункове. Подарунковістю в ньому і не пахне, тому що не зважаючи на яскраву палітурку, елементи декору й ілюстрації всередині книжки в ньому не відчувається необхідної пишноти. Таку книжку запросто можна купити під час туристичної мандрівки Кримом у якійсь з яток, де вона лежатиме поряд з картами місцевості, сувенірами та іншими дрібничками. В звичайній же книгарні таке видання проста-напросто пропускаєш.

У книжці вміщені різноманітні легенди про Крим, його жителів, гори, озера, міста та інше. Більшість легенд на російській мові, але ті, що пов’язані з українцями писані якимось дуже своєрідним язичієм, тож робиться чогось смішно.

«Яка бо людина може пізнати волю Божу? Або хто може збагнути, чого Господь хоче?» (Муд. 9:13), але все ж таки… Видання здійснено на високому рівні видавничо-поліграфічного втілення, але є багато нюансів, що знижують цінність книжки.

Першим і найвагомішим з них є те, що переклад неповний – переклад вміщує лише першу частину Божественної комедії, а твір слід сприймати у всій його повноті, тож прочитання лише «Пекла» не веде, до читацького катарсису.

Не надто привабливим є те, що текст перекладу є філологічним, а не поетичним, тому що таким чином втрачається вагома частка художньої цінності твору.

Книга присвячена життю і творчості видатної української художниці Софії Караффи-Корбут. Тип видання визначено як «біографічна оповідь з голосів самовидців». Така позиція розкриває читачеві структуру видання: у книжці вміщені розповіді різних людей, що за життя художниці контактували з нею, а після кожного «голосу» (така загальна назва для кожної частини, наприклад, «Голос Марії») авторське резюме.

У виданні вміщено чорно-білі фотографії, де зображена художниця. Вони видрукувані на тому ж папері, що й текст, таким же методом друку, але така економія виправдана, тому що зображення відтворені чітко, а колір не дав би їм ніяких переваг, тому що зроблені вони на давні фотоапарати. Також у книжці є деякі із зображень з видання Лесі Українки «Лісова пісня». Тут уже використовується і крейдяний папір і кольоровий друк, тож роздруки дуже красиві. Ілюстрації зроблені Караффою-Корбут приворожують одночасною суворістю у манері зображення і великою кількістю деталей.

У виданні відбулася дивна гармонія матеріальної конструкції і твору. Книжка має коричнево-жовту суперпалітурку, такого ж кольору й сторінки, друк же теж не звичайно чорний, а дещо коричневуватий. Видання ошатне й пишне, звісно дороге, але варте того.

Твір присвячений пригодам двох дітей: дівчинки Нелі і хлопчика Стаса. «В пустелі та джунглях» – захоплююча оповідь про картини африканської природи, драматичні описи бурі та зливи в пустелі, ціле тло, на якому розгортаються події, точність у зображенні дрібниць, хоч би таких, як рухи і поведінка кожної тварини, як опис дерева, на якому герої облаштували собі затишне помешкання – сприймаються динамічно і приємно.

Оригінальне видання, що рідко коли не затримує погляд на собі. Книжка виконана на високому рівні. Це стосується багатьох параметрів. Перш за все у видання приваблива палітурка; форзац не є просто чистим аркушем, що з’єднує палітурку з книжковим блоком, – на ньому вміщена красива ілюстрація; кожна оповідка розпочинається пишною заставкою в перському стилі і чудовою буквицею, а завершується дещо скромнішою кінцевим зображенням; у книжці є багато ілюстрацій, що якісно виконані на крейдяному папері (кольорові), а також і чорно-білі, що хоча й видрукувані на звичайному папері, але теж чітко й красиво; ну і звісно сам текст (мабуть, найважливіший компонент) , який переносить нас у життя середньовічного Сходу.

У виданні вміщено переклад перлини персомовного фольклору Індії – «Збірник розповідей та оповідань», рукописна версія якого зберігається лише у двох книгосховищах світу.

Доволі дискусійний проект, що висвітлює здобутки сучасної української літератури. Так уже склалося, що сама сучасна українська література вже довший час перебуває в стані дискусійності й творчого пошуку, тож, альманах, як відтворювач літературних процесів перейняв цю тенденцію.

На сторінках журналу можна знайти твори переважно молодих літераторів, часто це може навіть бути їхня перша публікація в друкованому вигляді. Журнал не встановлює вимог до тематики матеріалів, хоча тематика приблизно сама стабільно формується: переважно це реалістично-ліричні замальовки, а також містика й інколи фантастика. Цей підхід звісно має свої плюси й мінуси. Плюси полягають в тому, що журнал ніби проводить літературний зріз різних тематичних жанрів і представляє результат читачеві. Мінуси – так як тематика нестабільна, то складно знайти стабільного читача.