Жіноче серце, розум чоловіка.
Валентина — 17/06/2010 - 11:03
Жіноче серце, розум чоловіка.
Ми різні і єдині водночас.
Ми, як той віз без колеса, – каліка.
Навіщо, Боже, ти єднаєш нас?!
Ми бачимо і чуємо одне,
Та варто тільки розтулити рота —
Потік емоцій жінку не мине,
А в чоловіка більш земна турбота.
Вона, танцюючи біля плити,
Кричить про душі і сердець єднання,
А він, вдягаючи пожмакані штани,
Замріявся про більш земні бажання.
Вона присіла трохи відпочить,
А на екрані – пристрасть, бійка, кров.
І він чомусь замислено мовчить…
У нього більш приземлена любов.
ЇЇ думки летять поміж зірок,
А руки роблять на землі роботу.
Мордфолiо
Василь Триндюк — 29/05/2010 - 11:21
-Ну то, як: нажерлося?
-Як нечемно. Ні, щоб запитати:
-А чи сподобався шановному панові цей скромний обід скоромний?
-Та якби ж пан тут десь був, а то стоїть свиня, гімном воня, а пнеться і собі до пня.
-Невихована ти, Васька, людина, грубіян ухамлюжений. Усе розумне, світле і вічне добре у мені гасиш.
-Та що там у твоєму запарашеному нужнику гасити? Метан в ароматі?
-Мабуть я тобі зараз у рило, таки, дам, хоч і обтяжений на повне пузо перебуваю.
-Тільки-но спробуй. Одразу твій свіжий обід з учорашньою вечерею через верхні та нижні двері непобратавшись повистрибують.
Хранцуз
Василь Триндюк — 26/05/2010 - 09:00
-Ти, Дуська, бокс учора по телебачику дивився?
-А що?
-Кузьку з`їв нащо? Смачний жучок, мов той дрючок. Так дивився, чи ні?
-Не встиг.
-Ну, да, ти ж соковитою комашкою саме вечеряв.
-Та йди в шию.
-Яаак культурно послав. За це дякую, аж навіть щиро. Тільки чомусь незатишно якось, бо всі завжди шлють у отой яр, що на пахштадті. В жіночу дзюрку чи чоловічу цюрку, ну, то як вид спереду. Або просто - у вид іззаду.
-Та, от, не хочу з таким брехунякою, як ти зв`язуватися, ото й завчасно попридержав язика.
Психіатр-розстрига
Василь Триндюк — 21/05/2010 - 14:12
Психіатр-розстрига
Був у мене товариш один. Цілком випадково на возліяніях пивних роззнайомились. Геною його звали. Пертурбац на прізвище. Психіатр-розстрига, як він сам про себе казав, за національністю і космополітр за фахом. І геть ситий свіжини вражень звідти, ну, з-за паркану триметрового залізобетонного.
Такий грізний паруб`яга. Аж два тижня мені торочив, що нашого наливайка за недолив пива до кухля скальпелем тонесенько настругає, а на третій просто забув про це. Хоч той і зовсім не виправився.
Рекламний ролик
Starfire — 17/05/2010 - 19:42
Заплаколо небо дрібними дощами,
Заплакали очі гіркими сльозами,
Плакали пси і всі кошенята -
Він різав цибулю собі до салату.
"Очі червоні гірко ридали,
Очі червоні йому докоряли:
Садисте проклятий, ти нас не катуй -
Приправу "Мівіна" в "Арсені" купуй!"
Там до міста Львова
Starfire — 17/05/2010 - 19:38
Там до міста Львова дорога біжить,
А на тій дорозі мертвий кіт лежить.
Він лежить, не дише, навіть не нявчить,
Шерсть його в асфальті, труп його смердить.
Над ним його кішка чорная стоїть
І коту на вушко стиха муркотить:
"Котику сіренький, вже настав твій час,
Ти б живий лишився, якби не "КамАЗ".
Жило вас в сміттярці семеро котів,
З них лиш ти дорогу перейти схотів.
Як ти був маленький, татко тут гуляв
І на цій дорозі під "КамАЗ" попав"
Стелиться дорога, асфальтова путь,
Там котів збивали, ще не раз зіб'ють.
P.S. Водії, будьте обережні на дорогах!!!
Смерть курочки Ряби
Starfire — 17/05/2010 - 19:32
Як я їхав з Дрогобича до Львова
Перейшла мені курка Ряба дорогу,
Що то буде, що то буде - не знати...
Доведеться курку Рябу із асфальту зшкрібати.
Бо від неї залишилось тільки пір'я
Нащо ж вона покинула своє подвір'я!
Може це був акт самогубства,
або просто куряче глупство?
Не стара була і могла б іще жити,
Яйця нести, куряточок водити...
А тепер вже курки Ряби немає
І бюджет бабусин дуже тяжко страждає.
По кімнаті моль розліталася,
У шафі моїй харчувалася,
Попри ніс пролетіла
Велика моль, розжиріла.
Добре молі тут поживається -
На ялинковій гірлянді гойдається,
Над головою летить і знущається...
Але зараз вона долітається!!!
Опохмьолочнi лози
Василь Триндюк — 17/05/2010 - 14:35
-Ну, здорово, Вась!
-І тобі, у те саме місце, Колюню. А дозволь-но одразу запитати:
Чому ж, ото, шановний, морда лиця у тебе зеленава, мов попід щетиною меленою ряскою щедро підфарбував? А на додачу її ще й наче ДТ-75 переїхав усіма гусеницями? Що, вчора жінка з дому вигнала й ночував з ним під ним? Мовчиш. Видко збираєш залишки думок докупи? І не намагайся, ото, наморщити те, що у тебе між бровами й чубами: твоє дерево ніякими брижами не береться. Перевірено надійно: самим життям. Недаром же по селу мелють:
Користь сумнiвiв
Василь Триндюк — 14/05/2010 - 09:05
От кажуть, що сумніви – це погано. Взагалі – то, я згоден, але лишень тоді, коли цих самих сумнівів аж забагато. А, от, коли у здорову, так би мовити, міру, то, якраз і зовсім навпаки. От пишуть же для водіїв-гонщиків на задньому борті кузова: Не певен – не обганяй! І що? Хтось й послухався. Може й... не обігнав завдяки цьому. Утримався від перегонів. І, як наслідок, дуба ріжучим предметом не знівечив. Отакі, от, вони різнобокі, ті сумніви. Та, ось, згадав я тут одну бувальщину, де якраз саме про них.