To bee or not to bee?
Важкe питання,
Їсти бджіл, чи ні -
дилема не остання.
Якби в Китаї ми жили,
Було б все зрозуміло,
Та на Вкраїні ми зросили,
І їсти бджіл - хіба це діло?
А може й так! Тобі давно
Казали Джон і Пол і їхні фани:
"Аануж, кохана, let it bee,
Бігом на кухню - смачно стане!"
Отож на кухні ти сидиш,
Бджолить бджола банці;
Її руками не бери,
Б будуть дикі танці!
Two bee, or not two bee? -
Продовжуєш гадати:
Дві бджоли, чи ні
Під соусом подати?
Та кількість - то не головне
(для гурманів й мікроб - пожива),
Бджола й одна, і дві піде
Шоколадна драма
Starfire — 24/02/2011 - 11:50
Вулицею в літній день
"Mars"-батончик скаче,
А назустріч йому "Snikers"
І ридма він плаче.
Зупинились, привітались,
"Mars" пита його:
"Гей, друзяко, що ся стало -
Плачеш ти чого?"
"Страшне діло, брате, сталось,
Ти хіба не чув:
"MilkyWay" сьогодні вранці
В молоці втонув! ":(
Офісно-соціальна комедія "Три кроки у маренні"
Irena — 16/02/2011 - 13:59
Ірина Солодченко
ТРИ КРОКИ У МАРЕННІ
Офісно-соціальна комедія у 3 діях
Лицедії
Юрій Сіроманець – директор фірми, років 42-48, зросту вище середнього з невеликою чорною борідкою; в першій дії молодявий, у джинсах. У другій та третій діях все старіший та грубіший, у сорочці та краватці. Цілком можливо, щоб в третій дії його грав інший актор старшого віку.
Дарина Валентинівна - його заступниця, огрядна дама років 58-60 з трьома підборіддями, розмовляє голосом скривдженої дівчинки.
Ростик – син Дарини; легковажний, але славний парубійко 22-25 років.
Про русскую рєчь на Глосє
Ihor Zubrytskyi — 30/01/2011 - 13:03
Ніззя, ніззя на русской мовє піять
у межах Глоси, аж ніяк ніззя.
І рускій хоть язик - нє хабуззя,
но всьо же, здесь ніззя, ніззя.
Зодіакальний гороскоп на 2011р.
999 — 11/01/2011 - 16:10
Як ви знаєте,2011р., згідно зі східним астрокалендарем, є роком "білого металевого(?) крілика" (він же - котик). Сам дивуюся, як таке може бути, але китайцям видніше!
Менше з тим. Спробуємо тут прикинути: що чекає кожного з нас у 2011р.?
І. Історична довідка.
Про генія
Avida_Dollars — 1/12/2010 - 23:37
“Стою на тихому причалі,
Дивлюсь на воду я глибоку,
О відійдіть, мої печалі,
Чому такий я одинокий???
Чому лиш я все розумію???
Чому мені відкрився світ???
Змінити світ лиш я зумію!!!
О ця солодка юність літ!!!
О як яскраво світить сонце!!!
О як ласкаво вітер віє!!!
О як знадливо у віконці
Прекрасна діва тихо мріє!!!
О як палає вільне серце!!!
О мій нестримний душі злет...!!!”
Так видивляючись в озерце,
Римує віршики “поет”.
Чудові рими неземнії,
Цей ритм, немов дзвінкий струмок,
О ці літа його чуднії,
О цей огненний спів думок!!!
Немов герой той романтичний,
Ода до радості
Avida_Dollars — 1/12/2010 - 23:33
На себе стань і подивися,
Дурна людина – піднімися,
Раби нещасні… всі ви вмрете
З життя паскудного підете.
І ямі буде наплювати –
Король чи бомж буде лежати,
Яка там цяця попадеться –
То вже з косою розбереться.
Яке обличчя – гарне, ні,
Та паралельно там, на дні.
До кого бігали, скакали…
В скількох ви ліжках побували,
Які думки були брудні,
Все забувається на дні –
Пиха і гордість, гра гормонів,
І насолода перегонів
За те, щоб світу показати –
А хто у мене мама й тато:
То вже пишаюся, горджуся,
З собою, павою, ношуся.
А потім – раз! – і закопали,
Кухонне
Галина Фітель — 10/11/2010 - 13:16
– А у нас на кухні газ.
А у вас?
– А у нас пташиний сказ.
А у вас?
– А у нас на кухні свято.
Мера вибори у нас.
– А чому не на дільниці?
Живете ж ви не в столиці.
– А у нас майбутній мер
бюлетні з дільниці спер.
Нам сказали – ось вам пляшка,
розслабляйтеся тепер.
– Ви пропили голоси?
Начувайтеся, носи.
– Нам сказали: ви, як воші,
буде той, що треба, мер.
ваше право – наші гроші,
усе порівну тепер.
Ось такий тепер закон.
Ви ж пишіть у свій ООН,
у ЮНЕСКО, Платіні,
в Спортлото, що на стіні,
в суд Печерський у столиці
чи вороні на дзвіниці.
Голос ваш почують радо
Мамо, гав!
Василь Триндюк — 5/11/2010 - 15:51
-Ну, що ще по п`ять крапель?
-А, будьмо!
-Заїдайте щиро, хлопці. Закусі сьогодні, мов гуталіну на гуталіновій фабриці.
-І нафталіну на нафталіновій.
-Отож. Їж, Мишка сало та не стіпісняйся , бери побільше, щоб на всю морду вистачало, бо такого продукту з першого разу ніц не розкуштуєш.
-Ну, то ще по одній. Поєхалі.
-Поєхалі!
Кiвшикидим
Василь Триндюк — 2/11/2010 - 15:33
-Гришко, га, Гришко.
-Чого Вам, Дядьвась?
-Відкатав у молодої кришку?
-Що було, то було.
-А, мо` то вже до тебе постарався хто?
-Ніхто. Я в неї першим був.
-Точно? А, кавуна пробивати не довелося?
-Нє-а.
-А, хоч помідорчика тонкокорого?
-І чого, Ви, ото, до мене вчепилися?
-Ну, не дуйся. Робочу розмову дядько з тобою зав`язати хтів. Он день який довгий, а, чув же, що на мій хвостовика з планетаркою привезуть з області лише надвечір. Отож, на сьогодні застиг ремонт, мов кізяк на радіаторі. А, ти, чого, молодість, тут на холостому ходу дидиркочеш?
-Тестя чекаю. Пішов до головного.