Ж Жовтень Ж
Биндас Оля — 8/10/2008 - 11:16
Жовтіє жовтень жовтувато,
Журавель журиться життю.
Жовтуха жарить жабеняток,
Жуки жувачку жвакають жарку.
Жиди жеруть жіночу жалюгідність,
Жири Жоржет – журкочуть животи.
Жартуючи жижі, жаліли жижофібність,
Жевріли жителі, жадали жмурити.
Добірка анекдотів про учителя-поліглота
oleg_palamarchuk — 3/10/2008 - 07:42
***
Якось один учень запитав учителя-поліглота Олега Паламарчука:
- Кого Бог любить більше: мудрих чи дурних?
- Що за дивне питання? Бог любить всіх однаково! - відповів учитель.
- А чому тоді дурні живуть заможніше, ніж розумні?
- Ну, - завагався учитель, - мудрий тішиться розумом - і Бог дає йому розум. А
дурний чим тішиться? Грішми! І Бог дає йому гроші.
***
У школі з’явився новий учитель, і учні запитали учителя-поліглота Олега Паламарчука:
- Наскільки ми знаємо − це ваш колишній однокласник. Що ви можете про нього сказати?
Моє кохання - безмежний океан!!!
Funki — 23/09/2008 - 11:30
Моє кохання - то є безмежний океан,
Себе знаходжу у його глибинах,
Якщо десь і потону я, то потону тільки там,
Зустрівши лише Ту... лише Ту - єдину!,
З якою потрапляю у шторми почуттів,
Я знаю - вона моя друга половина,
Я все сказав уже окрім трьох чарівних слів
І в цьому полягає найбільша моя провина,
Тому саме зараз їх кажу, зараз вимовляю,
Аби віднині совість моя була чиста,
Ні, це не слова - "я тебе кохаю",
Слова ці - "Люба, дай поїсти!" =)
Блиск за 15 грн чи евакуатор за 250 ?
Биндас Оля — 22/09/2008 - 16:26
Якось то треба було мені з’їздити на наш базар. Бо підводка сі скінчила, та й блиску для губ нема. А я з неблискучими губами ходити не буду! Та й поїхалисьмо. А то все є - біля нашого ринку нема де поставити машину. Але ми знайшли котресь місце. Во, тай пішли ми з Петром, вибирати мені той блиск. Народу купа, кожен йде то з пиріжком, то з чебуреком. Смалець скапує, як з тих чебуреків, так і з тих людей, шо їх їдять. О, вроді бачу там котрась стоїть з мальовидлом.
- Пані, маєте блиска для вардзулів?
Борщ з неба
Ihor Zubrytskyi — 20/09/2008 - 16:08
Із неба пада борщ на землю -
всі ситі, радісні й щасливі.
Й якщо я щось в природі тямлю,
то явища такі – незрозумілі.
Усіх голодних нагодує,
усіх холодних (ще не мертвих)
він обігріє й полікує,
й з’єднає шви усі роздерті
в житті заплутаному й злому.
Ця фантастичная подія,
постукає в віконця дому,
і принесе туди надію.
"Канапльою"
CHUCK — 17/09/2008 - 18:11
Ти проросла на цій галявині самотній «Канапльою»
Посеред лісу стомлених життям персон
Ти все зробила так природньо, так само-собою
Перетворивши все банальне в дивний сон
Допоки щастя не звело мене з тобою
Допоки не пізнав я всіх твоїх глибин
Я не захоплювався сильно так травою
Це потім я зазнав глобальних змін
По іншому я став дивитись в очі
Своїх знайомих, друзів і батьків
І вже такі лихі приколи мочу
Яких раніше точно не мочив
Зрадію десь в душі коли зустріну
Кур’єра доброго з заліпленим лицем
Я просто знаю будеш ти з ним, я в це вірю
Бідні їжаки.....
Биндас Оля — 17/09/2008 - 13:50
У Влодзя була машина.....Хоча, “Це” важко було назвати машиною. Літом в ній кошували їжаки, а зимою ворони. Вже й не говорячи про курячий послід, що постійно прикрашав дизайн п’ятірки. Вікон там не було, половину дна також. Як він на ній їздив? Я й сама не знаю, але до Тернополя бачила сама - інколи доїжджав. Може якось за допомогою ніг? А може їжаки помагали або монетки феншуйські, шо йому подарували друзі на щастя?
Головним інвентарем в тій машині був сполер, ну знаєте така штучка шо в гоночних машинах прикріплена на бампері, шоб їх на великих швидкостях притискало до трасси?
Присвячується всім "першим хлопцям" на селі
Биндас Оля — 16/09/2008 - 13:31
Напевно в кожного з вас є хоча б один такий знайомий екземпляр «першого хлопця на селі». От і в мене є. Звати його Досьо. Живе неподалік, тому спостерігати за ним приходиться все моє життя. На свої 35 років Досьо так ніде й не працював, але до цього часу спрацювався на все життя наперід. Кожен день він має кучу різних “дєл”, які до наших навіть не рівняються. Назву декілька із них:
1) Пройтись сільським парком, може де хто папіроса не докурив або може якесь пиво недопите завалялось…
2) Показати всім новий прикид.
3) Подивитися «Дом 2» і « Голі та смішні» , що йде на ISTV, вечором.
“Ринок Південний “ або які привітні люди у місті Львові"
Биндас Оля — 15/09/2008 - 12:45
Ну тово було вопше то вот так.. Ми зібрались їхати в Львів..Бо там вибір ліпший. І ціна нормальна....Та й всьо нормальне.
Взяли тлумки, почав ляти дощ. Саша взяв величезну парасолю, ну таку знаєте, як в кіосках “Оболонь “, я ше жартувала, що як ніц не купим , то можемо сміло ставати і продавати шось, бо буде виглядати як ларьочок торгівельний, Але нічого, скільки там того дощу, в поїзді ж не падає.
Смажена цибуля
best memories — 29/08/2008 - 15:17
Сухий, сірий такий день сидів на кам’яному троні та дивився на місто. Завжди, коли сидиш без діла – руки лізуть куди тільки можна. Хочеться і малювати, і готувати, але все якесь не таке. Треба ж робити з душею, а коли то так, то вже і ніяково. У такий самий день, коли мовчить телевізор, коли змарнілий час тече собі річечкою, чомусь я вирішила зробити добру справу. Ну кому як, а вірішила, що вікно треба привести до ладу. І все б було гарно, але тільки-но відкриваю вікно, хтось, у квартирі знизу чи зверху, починає смажити цибулю. «Як ти до людей, так і вони до тебе» - каже народна мудрість.