Ми заклалися з Дружком, Наречені, Натрудився, Годі хлопці вам зівати, Сусідку сватав кум
5914397 — 15/02/2009 - 14:02
Ми заклалися з Дружком,
Що пролізу я повзком.
Я парі таки програв:
Й по-собачому повзав...
***
Зупинилися машини
І автобус геть „заглох”:
Наречені в подорож весільну
На велосипеді їдуть вдвох.
***
Я так сильно „натрудився ”,
Аж за лавку завалився.
Завалився – бо напився:
Оце напився, так напився!
***
Годі хлопці вам зівати –
Закінчились вже дебати,
Полягали депутати спати,
Тож розіходьтесь й ви до хати.
***
Не подумав, наобум,
Свою сусідку сватав кум.
Тому й стався з ним конфуз:
І отримав він гарбуз.
Тихо Мурчик
5914397 — 15/02/2009 - 13:27
Тихо Мурчик, не спіши,
Мені рибку не сміши.
Бо як знову розсміється
І в балію геть зірветься –
Вижене нас жінка з хати,
Будемо знов ми бомжувати
Це операція
Stosio Zibert — 31/01/2009 - 14:10
Це операція “TIDE”
(або виварювання)
Звідки взялась пляма
Від крові собачої?
Хто тут пече біляші
З печінки котячої?
Хто тут пере вручну
(або виварює)???
Яким порошком
Користуються ваші сусіди?
Хто тут не мився три дні
І тепер воняє?
Це операція “TIDE”
(або виварювання)
Мийте підлогу,
(з собою пантофель немає)
Дядя Антон
Прихопив для кумпанії Вєру.
Насправді Вєра – теж дядя,
(але з відхиленням).
Він (тобто Вєра)
Не знає про гарні манери
Тому тут і там як хохол
Розмовляє суржиком.
Тепер повернемось назад
(до операції)
Ніхто не помер!
Шизоїдоморфін
fantasy_world — 30/01/2009 - 23:32
Пташечки цвірінь-цвірінь,
То, мабуть, життя таке.
Путнє щось писати – лінь,
День пройде та не мине.
Криза светер мій порве,
У шкарпетках дірку виїсть
Міль напевно, може й нє,
Шиза це, а може й милість.
Завіта до мене гість,
Виряджений весь такий,
В час коли протреться вісь,
Прокричить: «Ти неправий».
Скаже з часом душа тілу,
Без промов і передмов,
«Не сумуй – я полетіла».
І так буде знов і знов.
Колом літає нестримна,
І мене з собою носить,
Душа тілом вдалась плинна,
Що поробиш, може досить?:)
СТРАШНИЙ ДОСВІД
fynzik — 30/01/2009 - 15:26
Красива природа, тепле море і чистий-чистий пляж. Здається нереально? Нічого, адже всю картину доповнюють діти. Ні, не ті які фарбують волосся в неіснуючий в природі колір, одягнені в давно порвані джинси і грублять на кожну вимогу старших. Ці діти акуратно причесали, не знають що таке джинси (вони взагалі однаково одягнені) і, уявіть собі, з повагою відносяться до старших. Страшно? Уявіть ще що кожен "ребятенок" перев'язаний якоюсь ганчірочкою на шиї. Це не фільм жахів і навіть не вигадка якогось божевільного голлівудського режисера.
Наболіло (наперед вибачаюся)
fynzik — 30/01/2009 - 15:10
«Було колись панували...» ха! Держіть мене семеро! Коли? Де? Хто пустив? От ви колись панували? Так-так ви, чого дивитесь як відомий персонаж на давно не нові ворота? Із цієї фрази можна залишити хіба що «було колись», та й то досить обережно.
Ми з вами де живемо? – У східній Європі, а таке враження, що у кам’яній ері застрягли та вилізти звідти досі ніяк не можемо. Кидала-кидала нас історія, вчила-перевчила – а нічого. Н-І-Ч-О-Г-О!!! Скільки б не повторювали – предмет ми не здали, та й досі на іспиті сидимо з самим страшним викладачем у комісії.
Індивідуальне хамство
Catya — 28/01/2009 - 00:27
Мої вітання всім поціновувачам казочок! Якщо ви вже проковтнули і перетравили казку про Блювасика-Телесика, то пропоную перейти на вищий рівень - від колективного літературного неподобства до неподобства індивідуального.
Отже, поговоримо про авторські казки.
Цей письменник примудрився втиснути в свої казки всі соціальні негаразди, які тільки можна уявити...
Вам іноді хочеться подивитися на світ дитячими очима? То дивіться. Тільки недовго - побережіть психіку...
ОГЛЯДИ КАЗОК
Отже,розпочнемо з азів,так би мовити.
Для початку,щоб трохи збадьоритися,згадаємо історію про трагічну долю підлітка,позбавленого батьківської уваги.
"Блювасик-Телесик"
Цю казочку подужають тільки морально загартовані особистості.Решту прошу пропустити наступні суворі рядки.
Пригоди малого Префікса у країні Синтаксичних жахів або історія великого подвигу
Пастор — 20/01/2009 - 16:15
Пригоди малого префікса у країні Синтаксичних жахів або історія великого подвигу.
Епіграф. Ірена Карпа : „Життєва позиція: стьоб, стьоб, стьоб”
Та на відміну від неї я не брешу
всімужикиказли!!!
nacho one — 16/01/2009 - 23:08
«Життя – то невдалий аборт», - вишкрябав він на землі і чомусь тим дуже гордився. Люди завжди нагадували йому табун. Табун рибок. Чому не косяк? Бо косяк, то зовсім з іншої історії. Як в анекдоті: «Нє, то глюки тіпів з четвертого поверху». Тому й табун, в якому люди не можуть допетрати, як їм поводитися – як мовчазним рибкам чи пробувати себе в ролі іржавих скакунців. Так , за його думками, люди – то напівконі-напівриби. Такі собі рибоголові недокентаври.