Ой, та й поїхали козаченьки
Та й з турками воювати,
ОЙ, та й не знайшли басурманів,
Та й перебили самі себе.
Ой, та й ходила Галя по садочку,
Та й зустріла Миколу,
Та й мерщій додому,
Ой, не встигла дійти.
Ой, та йшов козак полем,
Та й побачив могилу,
Та й поліг з горя.
Ой, жила-була сиротина,
та й занедужала нещасна.
Ой, та й стала пісні співати,
не помогло.
Ой, було на Вкраїні таке, ой було,
Ой, казала мати сину:
"Не ходи на війноньку,
поховати буде нікому у чужій сторонці".
Ой, та не пішов син,
та й си повісив дома.
Кукуся і огірки
Варвара Серафим — 24/07/2009 - 11:51
Кукуся мріяла про будиночок у горах, про покручені сходи, про багато книжок у власній бібліотеці, про те, щоб ввечері у Бедбедика був хороший настрій...
Ранок нового тижня
Варвара Серафим — 24/07/2009 - 11:50
Кукуся прокинулася вранці від того, що Бедбедик мняв її ціці. Механічно простогнала «Ще п’ять хвилин…», і спробувала знову заснути. Не вийшло. За мить Бедбедик у коридорі вже грюкав чимось на антресолях. Кукуся томно відкрила очі і вирішила, що якшо зараз засне, то на десяту не порапить на побачення на курси водіння в автошколу. Взяла мобільний і зателефонувала інсруктору Богдану. «Альо… То нічого, що я так рано? - солодким заспаним голосом промовила Кукуся. – Ми нині їздимо?». Від такої ніжності не встояв би ніхто із мужчін, але Богдан залишився непохитним.
Пісня 2088
Elvis — 2/07/2009 - 12:40
На сцену виходить незмінна протягом останніх 70 років ведуча концерту. Замість ніг і рук у неї титанові імпланти – оскільки через ламкість кісток ходити своїми ногами та тримати мікрофона своїми руками вона вже не може. Імпланти зроблені так майстерно, що відмінності між ними та справжніми людськими кінцівками зовсім не помітні. Злі язики кажуть, що насправді вона вже давно померла, але родина, щоб не позбутися джерела доходів, зробила ходячого манекена, який працює під наперед записану фонограму.
Сидів оце дивився фільм про динозаврів. Як вони жили і чому повимирали? Щодо останнього було названо декілька різних теорій, але зазначено, що остаточної відповіді наука сьогодні ще не має. На цю тему згадалося також колись почута анекдотична історія, що серед науковців глибина суперечки щодо тиранозаврів дійшла такої глибини, що одна половина звинуватила іншу в тому, що насправді ніяких тиранозаврів не було, а просто зібрані кістки якогось іншого небрехатимуякзватизавра було складено неправильно. Оце так глибина дискусії!
ЧОЛОВІК, ЯКИЙ ПРОСПАВ СВОЄ ЖИТТЯ
Elvis — 21/05/2009 - 17:59
З чого почати розповідь про чоловіка, який проспав своє життя? Можливо з того, що найяскравішими спогадом з дитинства у нього були сміх та знущання вчителів та однокласників, коли вони будили його посеред уроків. З дитинства він також виніс тверде переконання, що найкращі дні тижня це субота та неділя, оскільки не потрібно зранку не треба нікуди поспішати.
Шчиталочка
Kseniaster — 5/05/2009 - 17:43
Раз, два, три, чотири, п’ять,
Вийшов гопнік погулять:
У провулку “тьолку” зняв,
В парку лавочку зламав,
Закурив, попив горілки,
Вибив в неформала “філки”,
Під шансон пожер насіння —
Отаке воно створіння.
Раз, два, три, чотири, п’ять,
Я піду його шукать.
Трошки мого лексикону
Затормозить ’го до скону.
Дам ще й книжкою по пиці —
Зуби лишить на полиці,
Буде хлюпатись в калюжі —
І кому такий він “нужен”.
А його попереджали,
Довго “братани” навчали:
“Нащо того менінгіту?
Не трапляйся ерудиту!”
Новітні каменярі
Li-Tium — 13/04/2009 - 21:47
Добряче із колєгами хильнувши,
Із касками в руках ми рушили на бунт —
Але з похмілля вимоги призабувши,
Вуха підставили жокеям, що з трибун
Нас "на путь істінний" (оту скалу лупайте!)
Наставили: “Хто чує сєй указ,
Хутчіш до шахт! І за стаханівські лопати! —
Життям підкорювати чорний пласт!!!”
Про Вусокрута
Був –не був, та кажуть люди, що був, чоловік один. Звали його Вусокрут. Дуже він був веселим, запальним та дуже любив всяку роботу. А ще були в нього довгі покручені вуса, які він кожного дня обережно розчісував чималим дерев’яним гребінцем. Ця приємна справа допомагала йому під різних життєвих негараздів. Отак, якщо, станеться лихо, і врожай увесь загине від непогоди, сяде тоді Вусокрут і почне гребінцем вуса вичісувати. Спочатку правий, потім лівий. І одразу щось придумує: « а що ж, можна ж і рибалчити!»
Вірш для Консуело
Таля — 26/03/2009 - 16:12
Із Тернополя Уляна
Поетеса, хоч й не знана,
Все про лямпи та про гас,
Тішить, звеселяє нас.
Оду Талі написала,
Бо вже лямпа погасала,
Не було чого казати,
Давай Талі лист писати.
Тут змішала Україну,
Насміхалась до загину,
В борщ підкинула Шевченка,
Хай жує кохана ненька.
Ще й в заправку замішала,
Лесю і Франка додала,
Це щоб Талі дошкулити,
Що прийшлось в чужині жити.
Нагадала й шаравари,
Щоб не йшли із "ваньой" в пари,
Розгубилися думки,
Раз сюди, а раз туди.
Наліпила й про колгоспи,
Про корови і радгоспи,
Підлила сюди сивухи,
От забула ще про мухи.