Гра
Лесь Щасливий — 23/05/2008 - 23:02
Джонні Чарльтон вийшов з машини і попрямував до великого будинку, де жив його кузен Мікі. Ніхто ніколи не бачив, щоб брати сварилися між собою, не говорячи навіть про щось серйозніше. Але цей день залишився чорним у календарі Джонні.
Оманлива мелодія
Лесь Щасливий — 22/05/2008 - 20:13
З давніх давен на Землі жили тільки різні стихії: Сонце, Дощ, Вітер, Мороз, Хмари та інші. Всі вони жили дружно, як одна сім’я. Хмари, кожного місяця переселялися на інше місце. Пересуватися їм допомагав Вітер, який любив повеселитися. У них також народжувалися нові хмаринки, які нічого не знали про цей примарний світ.
Сповідь репресованого
Варвара Серафим — 13/05/2008 - 18:31
Холодно… Чому так холодно?.. – Мій стогін привернув увагу енкаведиста, що стояв на чатах.
– Що таке? Мерзнеш? Так тобі і треба. Могло б бути і гірше, ти ж так любиш бандитів! А особливо бандиток... Ту руду, чи, може, брюнетку? Хіба не правда? Ну, зізнайся!!! Якась врятується. Інша – загине. Все тепер залежить лише від тебе.
Хтивий усміх наглядача дратував: стільки у ньому було нещирості, зневаги і знущання.
– Нікого не знаю!
– Брешеш, собако! – гаркнув він, сильно мене штовхнувши.
– Я кажу правду,– і вже тихо:
– Сам собака!!!
Мене знову били…
Вмлівав…
Черешняве дитинство
Варвара Серафим — 13/05/2008 - 18:26
Поспіли сусідські черешні. Тета Софія щойно приїхала з Іспанії, куди їздила до сина. Високо вилізла. Рве їх. І мене кличе. Не хочу йти. Нема настрою. Та й… нерідна то мені душа та тета…
Так врізалось у пам'ять. Немов… Немов зараз поряд стоїть Він. Не був особливим. Про нього не розповідали пліток і байок. Він сам знав їх вдосталь. Але ніколи не ділився з чужими. Або майже ніколи. Я ж була “своєю”.
Простий. Сільський. Памятаю його на городі, у садку, в лісі, біля церкви.
Моя маленька сновида
Варвара Серафим — 9/05/2008 - 17:41
Вона живе у моїй кімнаті, спить на моєму ліжку і, буває, плаче уві сні. Я починаю звикати до її нічних походеньок, коли приходить о 4-й ночі, голосно відчиняє двері, знімає мокрий одяг, а на запитання «Де була?», відповідає «Містом тинялася, з дощем та листям танцювала»…
Юлька
Варвара Серафим — 9/05/2008 - 17:35
– Завжди в якусь халепу мусиш вскочити! Наступного разу я тебе не витягуватиму!
Подруга нетямилася від злості.
Юлька ж сиділа з безпосереднім виразом обличчя, почухувала ліниво за вушком і тішилася золотим листячком, що вже починало кружляти осінньою алеєю.
– Ти наївна, і вперта, і неконтрольована!
– Ага...
Хай побуркотить трішечки. На те вона і подруга. Чогось уявила з себе матусю і розпинається.
Думки на асфальті
Вітер Ірина — 1/05/2008 - 23:15
Життя втрачало зміст у темних рядках листа. Я вже принесла огризок свічки, готова була запалити її маленьким сірничком... Тільки запалила - і зразу ж ввімкнулось світло. Стіни наче спостерігали, як збільшуються мої зіниці, стають чорними, як нічне небо у глупу ніч.
Хвилинний смуток
lybomurko — 28/04/2008 - 17:52
Сьогодні видався просто чудовий весняний вечір. Надворі було по-літньому тепло, ніби повітря нагріли міріади зірок, що височіли над головою. Блукати вулицями в такий час було справжнім задоволенням.
Страшний подарунок
Лукреція Крон — 21/04/2008 - 11:51
**
Що на цьому світі може бути прекраснішим за ніч? А чи можливо таке, що в усіх світах ніч є найкрасивішою, найзагадковішою, найтаємничішою, але всюди – різною, особливою?
Хтозна.
Вона виходила в ніч кожного дня.
Пишу, малюю і рахую прозу…(збірка оповідань)
Мисько Сергій — 2/03/2008 - 01:43
Пишу, малюю і рахую прозу…
(збірка оповідань)
Невдала інавгурація:
1)2 + 2 x 2 = 6;
2)(2+2) x 2 = 8.
Пишу, малюю і рахую прозу…
Товкти у ступі воду:
1)0 + 0 x 0 = 0;
2)(0+0) x 0 = 0.
Кругла дірка:
1/3 = 0,333333333333…
Півлітра:
½ = 0,5.
Гранчак:
200.
Двійня з різними характерами:
1)1 + 1 x 1 = 2;
2)(1+1) x 1 = 2.
Ліцо обманутоє хуліганамі:
1)100+100X100=10100;