Збірка: Майже вільне божевілля
Захмарилось. І я уже не п"яна,
лечу назврид, ковтаючи слова, -
зеленокоса мавка лісова,
усміхнена царівна-несміяна...
Приходь, мій пане. Визріли жнива.
хутчіш! дивись - рожевиться світанок.
Гортаю сни. Збираю древній посаг
між хвиль солоних чорної води -
не сліз - сум"яття крові та слюди.
Йдучи на хрест, спираючись на посох
уздовж доріг лишатиме сліди
моя душа, розхристана і боса.
Життя, навпіл поділене із братом
перекупкам відпродане за мідь
вмираю вкотре протягом століть.
приречена до вічності... чи страти?
лише в єдину передсмертну мить
останній подих прозвучить набатом.
Кількість рецензій: 2
Середня оцінка: 9.50