Україно ,моя ненько
я люблю тебе, рідненька.
Твою мову солов"їну
боронити до загину
обіцяю щиро нині.
Боже, дай моїй родині
щастя-радості до щенту
і звичайно. Т.Шевченка
в повен ріст портрет над ліжком
і Франка - поменше трішки.
щоб оселю прикрашали
в добру путь благословляли.
Ще прошу автограф Лесі -
честь і слава поетесі.
Розчерк Хмари - їй до пари
і червоні шаровари.
Дай нам волю,
добру долю
і велику бараболю.
Москаля ми будем бити
а Гамерику - любити.
Щоб на стелю не плювати -
будемо ВІРШІ писати.
про колгоспи, про корівки
карі очі, чорні брівки.
А не буде в нас роботи,
то поїдем закордон
і міняючи підгузки,
натовчемо міліон.
Потім, звісно, повернемось,
відбудуємо завод
і за чаргою сивухи
всіх позбудемось турбот.

Ще писати можна далі,
та скажу я любій Талі -
вірш то справа делікатна
в когось дірка, в когось - латка.
Ви мене за це не лайте.
Все. Завершую. Бувайте.

(ОДА присвячується імені невідомого критика, віддавшого честь і совість на благо вітчизняної літератури)