4,3 секунди
Vert Efner — 23/03/2009 - 19:10
Збірка: Самотність
4,3 секунди
– Нарешті. Тут вітряно. Це вже неважливо. Можу стати на край і ні про що не думати. Приємний, холодний вітер.
Мені спокійно і зовсім не страшно, вперше за довгий час. НЕ СТАШНО.
Це зовсім не боляче
Цікаво стояти дивитись униз і вже ні про що не думати. Відчуття тривоги і невпевненості. Чому? Звідки воно взялося? Я абсолютно впевнений у своїх вчинках. Крок – і все позаду. ВСЕ. Хороше і радісне, болюче і гірке, усе.
Високо. Завжди трохи нервувався на висоті, а зараз – хочеться полетіти ще вище.
Усе таке маленьке внизу. А раптом … це ще не високо? Раптом ні?... Що тоді? Все знову? Ні! Не може бути. Це все. Вже все.
4 секунди вільного польоту із прискоренням вільного падіння спрямованого униз. 4 секунди відчуття себе птахом – вільним нескореним, без лицемірних норм і правил. 4 секунди повного спокою, легкості, миру у душі.
А потім – 0,3 секунд почуття болю, страху, нерозуміння, провини, останнього подиху. 0,3 це у 13 разів менше 4 секунд. Варте воно того чи ні?