Good morning
Диво... — 22/03/2009 - 02:24
Ранок мав присмак вечора –
Теж холодний, а шкода.
Дзеркало відсахнулось –
Воно не читає коди.
Ранок вдягав краватку –
Тоненьку шовкову стрічку.
Читав некрологи в газетах,
Читав і сміявся вічно.
Ранок розліплював очі
І з вікон плював в перехожих.
Ранок в тумані мружився,
Сонцю радів він, може?
Ранок читав газету
І смакував пиріжками.
Ранок втомився балакати
Натяками й казками.
Ранок лякався заторів,
Лякався ранкових сварок.
Сліз, щоночі загублених,
Боявся простих кавоварок.
Ранок втомився мучити
Людство щоранку, мучився
Тим, що боляче чути,
Що він небрито-колючий.
Ранок слізливо хлипав,
Ранок хапав повітря.
Він натягнув окуляри,
Він загострив свою бритву.
Ранок смачним омлетом,
Що був йому на сніданок,
Намалював між хмарами
Сонця жовтаву плямку.
Ранок вимкнув мобільний,
Поставив на плей магнітолу.
Все здавалось трагічним,
Все дратувало навколо.
Ранок відкрив всі вікна –
Крок, і ти за фіранку.
Ранок вчинив самогубство!
Лише до наступного ранку?