Україні
Катерина Бойко — 25/02/2009 - 00:24
Збірка: Вперше
Земле батьківська, рідна!
Тяжко тобі і тепер…
Кожен плекає гідну,
Та лиш на свій манер.
Гинули люди за тебе,
Пухли від голоду діти.
Часто хотілося вмерти -
Лиш, щоб тобі завжди жити.
Плакали неньки з синами,
Кров’ю вмивались поля.
Тільки для того, щоб Україна
Квітла, як райська земля.
Скільки могил темніє?
Скільки в степу спочива,
Дочок й синів тебе гідних,
Що полягли, як трава.
Плачеться вітру у лузі,
Стогне страждальна земля.
Скільки загинуло люду?
Скількох скропила роса?
Були князі та гетьмани,
Були царі і пани,
Завжди була ти чиєюсь,
Завжди були ми твої.
Дух український великий
Жоден здолати не зміг.
Всі ми стояли стіною,
Хоч не один з нас поліг.
Мерві,а отже,вічні,
Завжди у наших думках.
Заповіді одвічні
Ми пронесем у серцях