Жнива
Катерина Бойко — 24/02/2009 - 22:38
Збірка: Вперше
Вітер колосся додолу згинає,
Наче на морі хвилі здіймає.
Здається, не жито, люди в скорботі
Стоять перед Богом в роботі, в турботі.
Жнива почалися – гріх спати в постелі!
Та люди печальні, сумні, невеселі,
Бо жнуть не для себе, а жнуть лиш для пана
І хліб вже не в радість, а біль нездоланна.
Так сніп за снопом на душу тягар,
І тихо заплакав на кручах Кобзар…
Народ наш все топче криваві стежки
І слова не скаже, по тернах йде пішки.
Можливо, впаде те колосся святе
У землю українську, та й проросте!
Свобода заколоситься у полі,
Жнива розпочнуться по правді, для волі!