Збірка: Картинна галерея
Тих,хто йде до кінця,не так уже й мало.
Просто ти був із тих,хто вертався завжди.
До красуні із бровами Фріди Кало,
Що хотіла любові,а ще - води...
Де у сонця твого - нескінченні заходи,
Де немає нудних примітивних дорослих.
Де так легко очима своїми знаходив
Небо, вишите зорями в місячних кроснах...
І босоніж з пустелі.На ніжних раменах
Не віднести себе,-шепче вітер-гульвіса.
Мій герою рудий,ти дотичний до мене.
Ти мене приручив,наче мудрого Лиса.
Кількість рецензій: 4
Середня оцінка: 9.75