Жив-був пес...
Консуело — 9/02/2009 - 16:33
Ти був таким зворушливо незграбним...
і нахабним,
гриз мої меблі, книжки, віники.
Кусав за пальці рук. За ноги.
Маленький пустотливий тиран...
Учився гарчати на ластівки і надокучливі мухи.
Приносив з-під чужих порогів стоптані тапочки.
А потім ти виріс.
І став серйозним великим собакою
з мудрим поглядом і вухами сторч.
На моєму паркані з"явилась табличка,
з отих, ви знаєте, попереджувальних.
Тебе боялися перехожі, природна річ,
а от коти чомусь не боялися зовсім.
Дуже рідко, коли пощастить, тобі вдавалося
поганяти сусідських курей.
Та жодного разу ти нікого не скривдив,
бо у собачих грудях мав лагідне серце.
А потім комусь здалося,
що ти - зайвий на нашій вулиці. Дурненький,
так і не вивчив головної істини - нікому не можна
вірити. І поплатився за це сповна.
Сконав у жахливих судомах, від сильнодіючої отрути.
Таке буває, ви ж знаєте...
Сусіди. Переважно, хороші люди.