Красива природа, тепле море і чистий-чистий пляж. Здається нереально? Нічого, адже всю картину доповнюють діти. Ні, не ті які фарбують волосся в неіснуючий в природі колір, одягнені в давно порвані джинси і грублять на кожну вимогу старших. Ці діти акуратно причесали, не знають що таке джинси (вони взагалі однаково одягнені) і, уявіть собі, з повагою відносяться до старших. Страшно? Уявіть ще що кожен "ребятенок" перев'язаний якоюсь ганчірочкою на шиї. Це не фільм жахів і навіть не вигадка якогось божевільного голлівудського режисера. Це документальний фільм про радянський піонерський табір, і якщо ви самі ніколи такого не бачили, то принаймні чули про подібні чудеса від батьків.
На мій жах цей фільм переглянула Ленка. Ну як пояснити наївній людині що часи міняються і що про сучасних "піонерів" не став писати і, що не ненш важливо, знімати навіть Кінг. Але наївних і довірливих людей не так легко виявилося переконати і вже через тиждень ми з паспортами і медичними книжками сиділи в приймальні у директора якогось ДОЦ (так тепер називають ті самі піонерські табори). Ленку зовсім не насторожив співчутливий вираз обличчя директора, і вона з натхненням продовжувала розповідати про її любов до дітей. Дивно, але нас не запитали не те що про освіту, але навіть про досвід роботи.
За два тижні ми були на березі моря. Засмучували лише... діти. Ви коли-небудь бачили мавпу, що втекла із зоопарку? Ні? Приїжджайте в табір побачите. Це ж не діти, а мавпи, що втекли, і відчувають свободу. Вони не чули ні єдиного нашого слова, втікали палити на "тихій годині", а пити вночі, повертаючись під ранок п'яними вішалися на шию вожатим або йшли досипати в кімнату до дівчат.
До речі дівчата це окрема розмова! Поряд з ними навіть Модель-Ленка збентежено відверталася. А те як вони спілкувалися з нами ні в які ворота не лізло! Але дивуватися доводилося не поведінці "дітей", а реакції моєї Ленки. На кожне грубе слово вона говорила: "Вони хочуть виглядати дорослими.", на кожну гулянку "піонерів": "Просто хочуть все спробувати.", а на кожних як би так би мовити, непристойні, пропозиції: "Це вплив навколишнього світу.". Ленка наполегливо запевняла що вони її дуже люблять. Ще б! Як би ви відносилися до людини, яка дивиться на ваші вчинки крізь пальці? Це ж не батьки, які і рук не пошкодують!
Я ж у відсутності гарячої води, умивальників "під дахом", і чистих туалетів шкодувала про померлий піонерський рух. Адже окрім того, що вранці неможливо було нормально вмиватися, довкола бігала не одна сотня потенційних вбивць! От було б цікаво зараз поспілкуватися зі своїми вожатими, я чомусь упевнена, що вони не кращого були про нас думки.
Та зміна закінчувалася і я в передчутті нормального душу перша пропхнулася в автобус. Настрій засмучувала лише Ленка, яка ридаючи не могла попрощатися зі своїми "дітками". За годину поїздки, коли стихли всі емоції, Ленка бодьоро обернулася до мене і сказала найстрашнішу фразу в моєму житті: "Слухай, а давай наступного року на всі три зміни, а?!"